Життя Євгена Гребінки промайнуло блискавично: прожив всього 36 років, але великою кількістю добрих справ і талановитих творів наміцно закарбувався в пам’яті українців. Саме Гребінку називають «хрещеним батьком» Кобзаря і ментором Тараса Шевченка. А ще він написав шалено популярний у світі романс «Очі чорнії». Але чому поезія полтавчанина, який обожнював рідну землю і з власної кишені фінансував видання творів молодих письменників українською, звучить… російською мовою? Секрети розкриваємо разом з учителькою української мови та літератури Любов’ю Уманською.
Спікерка:
Любов Уманська,
вчителька української мови і літератури
Сокальської ЗШ I-III ст. №5, входить
у ТОП-50 Global Teacher Prize Ukraine
Непересічні факти про Євгена Гребінку, які допоможуть глибше його зрозуміти
🌟 Життя поета й байкаря — як спалах наднової зірки
Євген Гребінка — романтичний герой, який жив своїми творами. За короткі 36 років життя він встиг написати 40 прозових творів, 27 байок і багато поезій, яким судилося жити далі в піснях. Самодостатній і великодушний він став надновою зіркою, яка встигла запалити нові зірки української літератури.
— Я переконана, що сьогодні словесник Євген Павлович Гребінка мав би неабиякий успіх серед школярів, а вони так само потішили б його своєю комунікабельністю, щирістю та вмінням творити так, як він навчав, — ділиться вчителька Любов Уманська.
🌟 Людина вільна, збирач фольклору і бібліофіл
Євгену Гребінці пощастило народитися «людиною вільною» — він був полтавським поміщиком та випускником Ніжинського ліцею. Був добрим товаришем Миколи Гоголя, з яким вони разом вчилися. Україну Гребінка покинув вимушено — не витримав тиску суспільно-політичного порядку царської росії.
Прибувши до Петербурга в 1834 році, виявив, за словами науковця і сходознавця Омеляна Пріцака, великий товариський талант:
«…Гребінка зразу зумів згуртувати біля себе інтелектуально цікавих людей імперської столиці. «…» Він дістав добру освіту, мав уже досвід записування українського фольклору, зібрав собі добру бібліотеку, зокрема україністики…»
🌟 Доля Гребінки тісно переплетена із Шевченковою
Дослідники творчості Тараса Шевченка кажуть, що саме знайомство з Гребінкою у 1836 році стало вирішальним у його долі. Усе почалося зі знайомства Шевченка з художником Іваном Сошенком. І вже Сошенко привів Тараса Григоровича до впливових людей, які обіймали високі становища в імперській системі, особливо в наукових і мистецьких колах:
«…Душею їх був письменник Євген Гребінка. У його домі відбувалися літературні вечори, в яких брала участь «сметанка» інтелектуальної еліти столиці. Як побачимо, через деякий час Гребінка познайомив Шевченка з впливовими земляками в мистецькому світі, — пише Омелян Пріцак. — Це у першу чергу Василь Григорович з Пирятина, конференс-секретар петербурзької Академії мистецтв. Шевченка він туди прийняв як вільного слухача…»
Саме друзі, з якими звів Тараса молодий Євген Гребінка, організують згодом звільнення Шевченка з кріпацтва — і аж ніяк не викуп від царя Миколи I (це досі досить поширений міт).
«Не можна переоцінити значення зустрічі молодого Шевченка з Гребінкою. Саме від Гребінки Шевченко вперше дізнався, що українська народна пісня, яка була улюбленою невідступною товаришкою його життя, є у великій пошані у літераторів: вони записують її, друкують і вивчають так, як твори поетів», — акцентує Омелян Пріцак.
У Гребінки Шевченко відкрив, що існує друкована оригінальна література мовою народних пісень. Гребінка дав Тарасові прочитати «Енеїду» Котляревського та твори інших українських авторів, особливо харківських романтиків, у першу чергу Григорія Квітки-Основ’яненка. Також завдяки Гребінці Шевченкові потрапила в руки історична праця Дмитра Бантиша-Каменського, з якої він дізнався, що Україна має свою історію. Шевченкова історична свідомість остаточно окреслилася у 1839 році, коли він дістав можливість ознайомитися з рукописною Історією Русів, яку привіз до Петербурга поет, етнограф, історик Микола Маркевич. А з Маркевичем Шевченка познайомив друг Гребінки — Петро Мартос. Той самий, який за намовою Євгена Гребінки у 1840 році фінансував перше видання Кобзаря.
🌟 Гребінка був лагідним учителем і ніколи не карав своїх учнів
— Обмірковуючи праці Олени Пчілки, дослідниці педагогічної діяльности великого романтика, розумію, що Євген Гребінка вийшов далеко за межі реального, бо зумів стати вчителем-новатором у суспільстві, де навчальні заклади мали суворі обмеження щодо поширення ексцентричних ідей, — розповідає вчителька Любов Уманська. — Він використовував нешаблонні підходи: заохочував учнів до експромтів, учив писати цікаві тексти, мислити критично.
Аналізував учнівські роботи з усмішкою, приправляв кожне зауваження щедрим гумором, спілкувався з вихованцями вільно, часто зустрічався з ними в невимушеній атмосфері. До речі, свої думки про призначення вчителя Гребінка вклав у вуста головного героя «Записок студента», який голосно заявив, що «нема святішого обов’язку, ніж передавати знання молодим людям».
Цікавим є і той факт, що Гребінка ніколи не карав своїх учнів за непослух, не скаржився на них, а лише підходив і лагідно говорив на вухо: «Ви нездужаєте, вам би треба в лікарню». Такі слова миттєво заспокоювали бешкетника, а вчитель здобував загальну прихильність.
🌟 Гребінка — «баба-повитуха» великої української літератури
Саме так говорить про нього Омелян Пріцак:
«…Багато художніх стимулів для тем, образів і деталей Шевченко у своїх ранніх творах завдячував Гребінці, але все те пройшло через горнило його творчого духу. Шевченко присвятив одну зі своїх восьми поем, надрукованих у Кобзарі 1840 року, власне Гребінці, в подяку за стимул до теми.
Саме Гребінка подав рукопис Кобзаря до цензури. Не помилимося, коли ствердимо, що саме Гребінці судилося відіграти почесну роль баби-повитухи великої української літератури…»
Звісно, Євген Гребінка теж надихався шевченковою творчістю, про що пише в листах до Григорія Квітки-Основ’яненка: «У мене тут є чудесний помічник — Шевченко, людина, подиву гідна».
🌟 Захищав українську мову і вкладав у її розвиток власні кошти
Євген Гребінка досконало писав українською та російською мовами. Одна з його мрій — надрукувати твори молодих українських письменників у додатках до журналу «Отечественные записки». І коли царська цензура стає на заваді, Гребінка вирішує власним коштом видати альманах «Ластівка».
Передмова до альманаху під назвою «Так собі до земляків» стала легендарною:
«Уже я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія! Господи боже мій милостивий, що за губернія! І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди — усе є, усього багацько!…»
Альманах складався з художніх творів, написаних виключно українською мовою — навіть проживаючи на постійній основі в Петербурзі, Гребінка орієнтувався саме на українського читача.
«Ластівка» зібрала голоси Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Левка Боровиковського, Віктора Забіли, Пантелеймона Куліша і, звісно ж, самого упорядника. Чимало творів з альманаху ввійшли в історію української літератури. Серед них є й вірші Тараса Шевченка, який уперше після «Кобзаря» вирішив надрукувати свої нові твори.
🌟 Освітній благодійник
На власні кошти Євгена Гребінки в селі Рудка Лубенського повіту (зараз це село Рудка Гребінківської міської територіальної громади) відкрили школу для сільських дітей з бідних сімей.
Євген Павлович протягом життя прославився багатьма добрими справами. Він завжди матеріально підтримував молодих українських письменників. Часто витрачав зароблені кошти на інших людей, хоча і сам на той час потребував їх для лікування.
🌟 Перед раптовою хворобою Гребінки лікарі були безсилі
У грудні 1848 року Гребінка поспішав на допомогу тяжко хворому товаришу і промерз на сильному морозі, після чого сам захворів на запалення легень. На той час ця хвороба була невиліковною. Лікарі нічого не змогли вдіяти.
Помирав 36-річний Гребінка на руках у матері, яка приїхала до нього гостювати в Петербург. За легендою, останніми були такі слова письменника: «Добре було б лежати в Убєжищі, на Україні. Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю…».
🌟 Заснував нову українську байку
Хоча життєвий човен Гребінки пройшов свій шлях занадто швидко, проте встиг осяяти береги української літератури. Першим важливим твором стали його «Малоросійські приказки». Це не просто збірка, а дзеркало, в якому рідне слово побачило своє справжнє обличчя й невдовзі запрезентувало талановитого поета-байкаря.
Ось що писав про Гребінку-байкаря Іван Франко:
«Гребінка підніс українську байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літературної мови та літератури на шляхах до реалізму і народності, зайняв як байкопис перше місце в нашому письменстві».
🌟 Засуджував корупцію і хитрих чиновників
Минуло понад 200 років від часу написання байки «Ведмежий суд», а її актуальність у нашому сьогоденні зашкалює! Максим Рильський писав:
«Кажуть, що до сатири Гребінка рідко сягає. Так, але буває й гумор, що б’є досить сильно і влучно, і цей гумор має у Гребінки безперечно національний, не позбавлений лукавості характер».
У своїх байках «Мірошник», «Зозуля», «Снігир», «Рибалка» автор також висміює продажних суддів, хитрих чиновників.
5 історій про романс «Очі чорнії», який обожнюють у світі1
Мовний парадокс: чому Гребінка написав «Черные очи», а не «Очі чорнії»?
У 2025 році романсу на слова Євгена Гребінки «Очі чорнії» виповнюється 182 роки. Але й досі не вщухає полеміка між дослідниками: кому присвячено романс? Адже в автографі до твору жодної вказівки немає. І як так сталося, що один з найвідоміших у світі любовних романсів написаний українцем, але російською мовою?
Гребінка досконало володів українською та завзято її захищав і просував власним коштом, видаючи українські твори молодих письменників. Але він змушений був писати і російською, щоб заробити кошти для утримання своєї родини: дружини і доньки. Його батько, Павло Іванович Гребінка, помер рано, і Євгену Павловичу потрібно було залучити багато власних коштів, щоби дати столичну освіту брату і сестрі.
2
Мар’яна чи Марія: кому присвячено «Очі чорнії»?
— Євгену Гребінці двічі являлася любов (майже як у Франка), але лише одна залишилася назавжди, — влучно підмічає вчителька Любов Уманська.
Перше кохання — Мар’яна, сестра Миколи Новицького, однокласника за Ніжинською гімназією.
«…Невже це любов? Невже до мене завітало це таємниче, святе почуття…» — так про ті перші зустрічі з Мар’яною напише Гребінка в документальній повісті «Записки студента». Потім були проводи на військову службу, повернення в Убіжище. Весь цей час Мар’яна залишалася для письменника коштовним оберегом.
Дослідник-краєзнавець Михайло Шкурка пише у своєму дослідженні:
«Але Євгенові Гребінці необхідно було обирати майбутнє. Мешкати на хуторі означало втратити талант письменника, який розквітнув ще в Ніжинській гімназії. А їхати до міста він вагався, — це могло означати втрату коханої. Зрештою Гребінка вирішує їхати в Петербург. Він сподівався, що через кілька років, як «стане на ноги», знову зустрінеться з Мар’яною — вже назавжди».
У день від’їзду Євгена до столиці вони довго гуляли парком, берегом тихоплинної Сули, обмінялися обручками, заприсяглися вірно чекати одне одного.
Перші сім років листування свідчать про щирі почуття Євгена до Мар’яни. Але 1837 став для закоханих роком прикрих випробувань. Не витримавши спокусливої пропозиції місцевого багатія, Мар’яна порушила дану нею клятву і вийшла заміж. Євген тяжко переживав розрив з коханою. Після душевних потрясінь і майже двомісячної хвороби в столиці, лікувався на хуторі.
Із плином часу Євген Гребінка вирішує запропонувати руку й серце землячці із села Рудка Пирятинського повіту.
— Марія, внучка небагатого поміщика Ростенберга, лише розквітала, коли він попросив її руки. Їй було 15, йому — за 30. Але він уже знав: ці очі не зрадять, — розповідає Любов Уманська.
З дівчиною познайомив його названий брат Лев Свічка. Євген пише в листах до нього про те, як було б добре, щоб віддали за нього заміж панянку з пречудовими очима.
Зрештою Євген і Марія побралися, і через півтора року у подружжя народилася дочка Надійка. Але Гребінці не судилося побачити її дорослішання…
А як щодо присвяти поезії «Очі чорнії»? Дослідники творчості Гребінки досі не мають єдиної відповіді: хтось завзято відстоює версію, що глибокий драматизм поезії вказує на Мар’яну, яка залишила глибокий і болісний слід у серці Гребінки. Інші наполягають на тому, що Гребінка не раз писав і говорив про неймовірну красу очей його дружини Марії — тож присвята має належати їй. Як було насправді, ми вже ніколи не дізнаємося.
3
Авторство романсу «Очі чорнії» намагалися вкрасти росіяни
«Очі чорнії» — це класика. Зважаючи на популярність романсу в усьому світі, російські культурологи впродовж десятиліть прагнули стерти зі свідомості людей правду про автора твору.
Ще з початку минулого століття росіяни почали доповнювати текст вірша Гребінки все новими й новими куплетиками, які за своїм змістом часто не мали нічого спільного з авторським задумом. Особливо одіозним є включення до класичного тексту фрагментів, даруйте за вислів, «кабацького спрямування», як от: «Скатерть белая залита вином, все гусары спят непробудным сном…» або «По обычаю Петербургскому, по обычаю чисто русскому, мы не можем жить без шампанского…». Тішить, що все це сміття не прижилось.
4
Мелодії романсу Гребінки змінювалися не раз
Окраса романсу — його музичний супровід. Першим автором музики до романсу «Очі чорнії» на слова Гребінки був композитор і поет голландського походження Микола де Вітте. На початку 1843 року виходить друком вірш Гребінки, а 26 лютого 1843 року де Вітте отримує від Цензорського комітету дозвіл на публікацію нотного розпису музики до мазурки (як вказано в оригіналі) «Очі чорнії».
Але варіант музики де Вітте не прижився. Минуло не одне десятиліття, поки музикознавці й співаки сприйняли новий мотив романсу «Очі чорнії», який існує досі. Його автор — Флоріан Герман.
Кожен з визнаних виконавців-співаків вважав за необхідне внести щось індивідуальне в музичний супровід романсу. Але навіть у джазовому варіанті видатного американського трубача-віртуоза і співака Луї Армстронга зберігається класичний лейтмотив мелодії.
5
Довгий шлях романсу до українського звучання
Після 1917 року романс авторства Гребінки дедалі частіше звучав за кордоном. Його виконували такі всесвітньо відомі співаки й музиканти, як Паваротті, Домінго й Карерас, Хуліо Іглессіас, Луї Армстронг.
А от чи чули ви його звучання до сьогодні рідною мовою поета Євгена Гребінки? Лише у 1998 році в газеті «Хрещатик» київський поет і перекладач Юрій Татаренко вперше опублікував переклад канонічного тексту романсу українською мовою:
Очі чорнії, аж палаючі, Очі пристрасні та жадаючі! Як люблю я вас! Як боюся вас! Певно, стрів я вас у недобрий час.
Темний погляд ваш — як морська глибінь.
По душі моїй в нім жалоби тінь. Бачу пломінь я переможний в нім: Серце спалено у вогні страшнім.
Та жену журбу і печаль свою. На мою судьбу я не ремствую, Найдорожче все, що Господь дав нам,
Я пожертвував огняним очам.
Українською мовою «Очі чорнії» вперше виконав український співак і композитор-гітарист Ігор Якубовський.
Найбільше тішить, що в наші дні продовжують з’являтися нові варіанти перекладу знаменитої на весь світ поезії Євгена Гребінки. Спілкуючись з поетом і видавцем Іваном Малковичем, Освіторія.Медіа дізналася, що авторський переклад твору «Очі чорнії» буде опубліковано в наступній поетичній антології від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
