Фемінітиви в українській мові: коли ми їх полюбимо?

Поява великої кількості фемiнiтивів в українській мові показує: українки активно залучені до всіх суспільних процесів, у всі сфери діяльності, а наша мова – жива і розвивається. А ще – це наша мовна частина боротьби за українську ідентичність, ще один крок відмежування від усього імперського, що тяжіло над українцями протягом століть. То чому ж стільки людей беруть на кпини слова «членкиня», «міністерка», «фізикиня», аргументуючи тим, що це «неприродньо», «не звучить»? Поговорили про фемінітивний феномен із Ольгою Деркачовою, докторкою філологічних наук, професоркою Прикарпатського Національного Університету імені В. Стефаника.

Ольга Деркачова,
докторка філологічних наук, професорка кафедри педагогіки початкової освіти Педагогічного факультету
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Що таке фемінітиви і для чого їх використовувати?

Фемінітиви позначають жінок за різноманітними характеристиками – родинними, за національністю, професією, посадою, сферою діяльності. Їхня особливість – можуть бути альтернативними чи парними відповідним поняттям чоловічого роду. Так, наприклад, у нас є «вчитель» і «вчителька», є «продавець» і «продавчиня», «верстальник» і «верстальниця». Важливо: фемінітиви утворюємо виключно від іменників-істот: жодних «диванок» «чи «ноутбукиць». Здебільшого фемінітиви використовуються в описі професій.

Чи питомі фемінітиви для нашої мови та коли виникли найперші?

В українській мові фемінітиви з’явились ще в дописемні часи. Одні з найдавніших ті, що утворились у період так званої «праіндоєвропейської єдності». Тоді ж формувались індоєвропейські діалекти. Частина фемінітивів у нашій мові має індоєвропейське походження. До прикладу: мати, ремествениця, роба, сестра.

У 11 столітті ми знаходимо в стародавніх письменах слово «княгиня», а в 12 столітті «Слові о полку Ігоревім» – слова «дѣва», «дѣвка», мати, Богородица.

Назви для позначення жінок є і в староукраїнських пам’ятках 16-18 століття. Спершу це була лише сфера родинного і домашнього побуту. Згодом, коли жінка отримала майнові права – це теж відобразилось у писемних пам’ятках. Наприклад, у першому українському словнику Памва Беринди «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє».

Широко використовували фемінітиви Тарас Шевченко, Леся Українка, Ольга Кобилянська – для їхнього письма характерне паралельне вживання маскулінитивів і фемінітивів. Ще Леся Українка писала про поетів та поетес, про літераторів і літераторок. Тарас Шевченко написав «Княжну», Марко Вовчок – «Інститутку».

Чому на довгий час українці «забули» про фемінітиви?

У словниках початку 20 століття широко вживалися фемінітиви, що стосувалися родової, станової приналежності, професійної діяльності. Чимало фемінітивів зафіксовано в словнику Бориса Грінченка (1907-1909 роки). Там можна знайти «донщицю» (на позначення козачки), «лікарку», «комірницю» (квартирантка). В 1920 році з’явився словник Дмитра Яворницького, де зустрічаємо, зокрема, таке слова як «домовласниця». Агатангел Кримьский в ті ж роки активно вживав у мовленні слова «професорка», «заступниця», «викладачка», «державниця».

У 1928 році вчений-літературознавець Микола Сулима зазначає в своєму дослідженні: «Професійні й інші подібні до них назви в українській мові бувають здебільшого осібні для чоловіків та осібні для жінок.» І підкреслює, що українська мова взагалі-то уникає вживати в спільному роді та без огляду на стать ті слова, що означають посаду, професію, звання, ранг. Як він каже, в російській мові такі слова як «автор», «композитор», «товариш» мусять стосуватись однаково як до осіб жіночої, так і чоловічої статей. В українській мові все інакше. Він – автор, а вона – авторка, він – професор, вона – професорка.

Загалом, у 20 столітті українські науковці жваво дискутували про фемінітиви – жінки впевнено займали місця в різних сферах діяльності. Іван Огієнко влучно сказав: «…наша мова витворила паристі форми для назв істот: чоловічі й жіночі. Учитель – учителька, професор – професорка, гість – гостя, друг – другиня, учень – учениця».

А потім в Україну прийшли криваві 30-ті, тотальна русифікація. Вживання фемінітивів стерлось, зійшло нанівець. До активного проговорювання фемінітивів українці повернулись аж після здобуття незалежності. А входження жінок в різні сфери діяльності провокує появу величезної кількості фемінітивів.

Фемінітиви досі «ріжуть вухо» багатьох українців, дратують, смішать. Чому?

1️⃣

Ми в процесі ознайомлення і звикання. Потрібна практика

Тема фемінітивів не була нова для українців навіть до прийняття нового правопису в 2019 році, в якому затвердили їхнє використання та найпродуктивніші моделі творення. Найчастіше люди не замислюються, що за допомогою певних іменників створюють саме фемінітиви. А зараз, коли їх помітно більшає у мові, дискусійний резонанс зростає, – згадаймо тисячі емоційних коментарів під нещодавнім дописом на тему фемінітивів в Оксани Забужко.

Щоб призвичаїтись і звикнути до змін, носіям мови теж потрібен час. Якщо ви пам’ятаєте, «проєкт» з «є» теж не відразу прижився. Ми і слово «журі» ще 20 років тому писали через «ю», і спершу люди «крутили носом» – мовляв, не звучить. А запитайте зараз молодше покоління, чи їм звучатиме «жЮрі». Спойлер: ні. Українська мова – жива й активно розвивається, поповнюючись новотворами. Є багато галузей, в яких працюють більше жінок, ніж раніше. І мова шукає ті слова, які би їх назвали. До прикладу, «дизайнерка», «науковиця», «фотографиня», «президентка», «айтішниця» ні в кого не викликають питань.

Отже, «звучить»/»не звучить» – справа практики. Якщо фемінітиви частіше лунатимуть із медіа, художніх, публіцистичних і документальних текстів, у соцмережах, в кіно й театрі — люди охочіше залучатимуть їх у своє мовлення.

2️⃣

Зросійщення українців

Для частини українців довгий час у пріоритеті була російська мова. Сумно, але це слід визнавати. А для російської мови фемінітиви якраз не характерні – структура наших мов суттєво відрізняєтьсія. І це абсолютний міф, що з усіх слов’янських мов українська найбільше споріднена з російською, – насправді, набагато ближчі до нас білоруська (понад 80% спільної лексики), польська (70%) й словацька (68%). Якщо в українській мові є понад 13 суфіксів для творення фемінітивів, то в російській їх чотири. Створені за їхньою допомогою фемінітиви найчастіше мають зневажливе забарвлення. Порівняйте: «лікарКа» – «докторШа», «ректорКа» – « ректорШа», «міністерКа» – «министерШа». І ось ця російська традиція досі ще тяжіє над нашими людьми. Але ми в силах повернути нашій мові те, що витіснялося, винищувалося й було забуте. Тож підкреслюймо нашу ідентичність, борімося за неї. Не відмовляймо в задоволенні послуговуватися всім спектром багатства й різноманіття української мови, – включно з фемінітивами.

3️⃣

Відголоски патріархату

Прожиті століття патріархату теж впливають на суспільство: і досі маскулінітивів значно більше, ніж фемінітивів як нагадування про те, що жінки до-о-овгий час були безправними «невидимками» в соціумі.

Часом жінки свідомо відмовляються від того, щоб їхню професію називали фемінітивно – мовляв, як відчуття її применшення. Але це хибна думка, – саме завдяки фемінітивам ми можемо підкреслити гендерну рівність. Також це вияв поваги до жінки в певному виді діяльності. Таким людям рекомендую глибше вивчити історію української мови, – певна, це допоможе їм змінити свою думку. І якщо звідусіль звучатиме «міністерка» – ми подумаємо одного разу: «А як же ми жили раніше тільки з «міністрами»?

Як навчитися творити фемінітиви?

Спосіб 1: словниковий

Зазирніть у короткі словники фемінітивів, які пропонує Google. Також є друкований словник фемінітивів, у якому авторка Марія Брус зібрала 8000 слів – «Історичний словник фемінітивів української мови». Окремо можу порекомендувати її книгу «Розвиток української мови в ХІ–ХV ст. Теоретична й практична частини І», де ретельно зібрані історичні передумови формування фемінітивів у нашій мові. А ось академічного словника фемінітивів в Україні поки що немає.

Спосіб 2: за допомогою суфіксів

Нам допоможе розділ суфіксів українського правопису. Є близько 13 суфіксів, що допомагають створювати фемінітиви, але найбільш продуктивні й широко вживані – 4.

Суфікс «К»
Це найбільш популярний і універсальний суфікс-фемінітивотворець. «Завуч» – «завучКа», «журналіст» – журналістКа».
Суфікси «ИЦ», «ИН»
Якщо є слово, що закінчується на «ник», «ень», «ець» – приєднуємо до нього ці суфікси й перевіряємо, чи милозвучно звучить новостворений фемінітив. «Начальник» – «начальнИЦя», «учень» – «ученИЦя», «кравець» – «кравчИНя», «митець» – «мисткИНя».

Саме суфікс «ин» якнайкраще допомагає творити фемінітиви, що вказують на професійну приналежність жінки.

День вчителя і вчительки. Чи варто додавати фемінітиви у назви свят із формою чоловічого роду?

Ми з вами маємо пам’ятати, що мова має готові формули, але під них неможливо підтасувати все без винятку. Ми можемо пробувати створювати фемінітиви до різних слів, але деякі з них дійсно звучатимуть дивно, а якісь побоїмося використати. Не страшно! Не використаємо сьогодні – використаємо завтра. Головне – не вимагати від мови все й відразу. І пам’ятати, що носії мови рухаються швидше, аніж мовна норма, яка має зафіксувати зміни.

Ми вже зробили важливий крок, затвердивши в 2021 році на рівні закону назву свята «День захисників і захисниць». Можливо, далі на черзі «День вчителя і вчительки», «День студента і студентки» – хто зна? Я не раз зустрічала думки від самих учителів: «Учитель звучить красиво і гордо, а вчителька – ну так собі…» На жаль, ми себе цим знецінюємо. Більшість українців навчали в школах саме жінки.

Разом із тим є слова, з яких проблематично створити фемінітиви, аби слово не стало банальним омонімом до вже існуючих термінів і слів. Наприклад — «капітан» – «капітанка». Адже капітанка в українській мові вживається у значенні головного убора. Ще один дискусійний приклад: «Фізик-ядерник» – «фізикиня-ядерниця». Ядерниця – м’ясний виріб. Щодо «воїнки» – не впевнена також, є село з такою назвою в Криму. «Солдат» – «солдатка»: набагато раніше за появу цього фемінітиву слово солдатка прижилось у значеннях дружини чи вдови солдата. А ось «боєць» – «бійчиня» вже міцно пустило корені в Україні.

ТАКОЖ ЦІКАВО: