Тільки лінивий не вживає цей вислів у суперечках, коли опонент просто не бажає продовжувати дискусію, інформує Ukr.Media.
Цю фразу можна почути, якщо вирішуєш захищати свої кордони і проявляєш твердість. Відразу тобі прилітає: "А чого ти так метушишся і негативиш? Зачепило? Ага, та в тебе просто низька самооцінка!"
Завжди хочеться підійти і запитати: "До чого тут взагалі самооцінка? Як це так Ви, пане чи пані, вмієте заповзати у шкуру іншої людини і зсередини цієї самої шкури її оцінювати? Та Ви ж унікум якийсь виявляється".
Самооцінку заведено ділити на високу, низьку та нестабільну, але найздоровіша мета — це самооцінка адекватна.
Залежно від того, як ти оцінюєш і цінуєш себе, як бережеш свої ресурси, яким бачиш себе і як дозволяєш собі жити, — так і зчитується це поле іншими.
Ось ознаки того, що ти себе цінуєш на мінімальних обертах, через що й отримуєш по голові фразочкою: "Та в тебе самооцінка низька, прокинься!"
Реакція на критику з боку
Тебе може образити будь-яке висловлювання людини. Ти потім це запам'ятовуєш і починаєш цю штуку ховати, приховувати або навіть переробляти себе тільки тому, що комусь щось у тобі не сподобалося: худнути, гладшати, стригтися, переодягатися, мовчати, ненавидіти в собі це.
- У тебе голос занадто хрипкий.
- Ти занадто повільно міркуєш.
- Ти несеш усіляку нісенітницю.
- Ти некрасива/ий.
- Ти занадто добра/ий.
- Ти ніби не від світу сього.
- Ти багато хочеш.
- Ти лінива людина.
- Ти роззява.
- Ти занадто емоційна/ий.
І далі список іде в безкінечність.
Все це може зачепити лише тоді, коли ти не приймаєш себе і не приймаєш те, що тобі дано Богом і Всесвітом. Тобі важливіше, що скажуть інші. А інші ж це говорять, керуючись своїми запитами і світоглядом. Поруч просто інша людина: з дзвінким голосом, швидша, менш темпераментна, більш приземлена тощо. І вона оцінює дійсність зі своєї дзвіниці, дозволяючи собі кидати репліки іншим людям, навіть не замислюючись, що може завдати шкоди. А ти в цей час чіпляєшся за слова і ламаєш собі всю систему цінностей.
Замислись. Навчися захищати своє Я і бережи свої кордони.
— Ти некрасива!
— Це лише твоя думка. Собі я дуже подобаюся. Та й поняття краси — воно неоднозначне. Негарно оцінювати людей за зовнішністю. Мені неприємно це чути, і я не буду продовжувати розмову в такому тоні. Зі мною так не можна.
— Ти ніби не від світу сього.
— Якщо я творча людина і мислю трохи інакше, то це означає лише те, що я мислю інакше і мені такий вид мислення підходить. Це мій подарунок від народження, я з ним і продовжу жити. Мені круто і це головне. Твої оцінки — це твоя картина світу, і вона не повинна руйнувати мою.
Тобто, згадай, які штуки тебе чіпляють, через які слова ти починаєш переживати. Подумай, чому в тебе така реакція? І обміркуй відповіді. Починай репетирувати вже відсьогодні. Раз відповіси, два відповіси, потім зрозумієш, що річ не в тобі і людях, які завдають болю, а річ у тому, як ти дозволяєш собі любити себе і ставитися до себе.
Ізоляція від зовнішнього світу
Один із найсумніших пунктів. Тільки уявіть, що ми через свої язики та елементарну недбалість могли завдати комусь такої травми і заподіяти такого болю, що людина взяла та й перетворилася на якусь істоту, що живе в коробочці. Вона не живе, а ховається. Ми навіть і не пам'ятаємо, що ляпнули. Ми навіть і уваги особливої не звернули. Думали, що обзивати людину в школі товстуном — це весело. Що клювати людину тим, що вона зануда і з нею каші не звариш — це підштовхувати її до інших дій. А людина бере і від'єднується від світу: не бачить життя, не чує сміху друзів, не спостерігає краси і не посміхається просто так.
Якщо ти за собою помічаєш, що стиснув свій світ до стану коробочки, виправдовуєшся тим, що це ось ти такий неабиякий інтроверт і взагалі всі люди дурні та злі — припиняй там сидіти. Не всі люди такі. І взагалі ці люди ні до чого. Ти не прийняв себе, не полюбив і не подбав про кордони. Ти дозволив собі їх пробити і притягнув у голову думки про якусь свою недостатню «хорошість» і «прекрасність». Не кради у себе життя і можливість бачити більше, ніж дають у коробочці.
Озлобленість і стійка боксера
Більшу частину часу ти відчуваєш стан агресивної налаштованості на світ навколо, чекаєш звідусіль капостей і щиглів, про всяк випадок заздалегідь нападаєш, навіть якщо нічого й не відбувається. Тобто, всередині відчувається отакий гидкий двигун вічного невдоволення — він заводиться за частки секунди, розганяється і його неможливо зупинити. Від цього всього тобі важко, енергія витрачається колосальна, радості ніякої, і нічого хорошого ніде не виходить: ні в сім'ї, ні в роботі, ні навіть у відпочинку.
Ти звикаєш до цієї пози, а інші, у яких адекватна самооцінка, зчитують твої настрої та енергетику, не можуть зрозуміти, чому ти з кожного приводу зриваєшся і кричиш. Звісно, вони зі своєї дзвіниці обов'язково тобі скажуть, що в тебе низька самооцінка, якщо ти почав кричати через дурницю, власне.
Ти обожнюєш свої проблеми і порпаєшся в них із захватом
Нікого не чуєш, нічого не бачиш, тебе турбує лише те, що відбувається з тобою, що трапилося. Ти постійно розповідаєш про проблеми в яскравих барвах, тобі здається, що в тебе проблеми унікальні, найексклюзивніші та найважливіші. Проблеми інших людей тебе навіть не хвилюють і ти не вважаєш їх чимось таким вартим уваги. Зате у теееебеееее!
Такі люди дійсно втомлюють. З ними не хочеться зустрічатися і ділитися енергією. Часто людина так поводиться ненароком, а тому, що в неї немає внутрішнього ресурсу або хімії мозку, щоб бачити хороше, але оточенню від цього не легше. Варитися в цьому казанку суцільного негативу неможливо.
До того ж людина і виповзати з казанка не бажає. Їй дуже подобається в ньому варитися. Хто таке вариво не підтримує, автоматом зараховується до лав ворогів, черствих людей і жахливих персонажів.
Звісно, рано чи пізно у людини з адекватною самооцінкою закінчується ресурс бути "жилеткою" і вона виставляє кордони: "Слухай, я тобі співчуваю, але ми ходимо по колу. Я не психотерапевт і не можу вирішити твої проблеми за тебе. Я більше не готовий підтримувати ці розмови".
Найчастіше ці люди розходяться в різні боки. Якщо у колупальника вистачить розуму і сили, то він починає працювати над собою і змінювати самооцінку, а заодно і все життя. Якщо колупальник нічого не виносить з уроків життя, то так і продовжує колупатися, постійно знаходячи винних у своїх бідах.
Ні сил, ні бажання
Часто болить голова, постійно ще що-небудь болить. Звісно, насамперед потрібно відкинути реальні хвороби і сходити до лікаря. Але якщо медики кажуть, що ти здоровий, а ти розсипаєшся — значить, організм допомагає тобі ховатися від дійсності і підтверджувати всі ті чудеса, які ти ж йому і надиктував.
Самооцінка — це оцінювання себе. Якщо ти всередині себе оцінив як особистість, негідну радості, щастя, хороших друзів, улюбленої роботи, не полюбив тіло, в якому живеш, не полюбив зовнішність, з якою ходиш, — то організм це підтверджуватиме, аби тобі було затишно і комфортно у своєму вигаданому світі.
Знайди в собі сили, пройдися по цих пунктах. Випиши на аркуш те, що відгукнулося. Подумай і проаналізуй цю тему.
Якщо раптом дозволиш собі стати кращим і щасливішим, то починай потихеньку працювати над усім вищесказаним: навчися відповідати на критику, припини ховатися, не засмічуй мозок мотлохом, не бережи проблеми роками, припиняй думати, що світ складається зі зла і на тебе обов'язково чекає удар.
Відкривайся і відкривай! Приймай себе, знайомся з собою, поважай себе, цінуй себе, бережи себе, об'єктивно і адекватно оцінюй себе, не дозволяючи чіпляти ззовні усілякий мотлох.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Що для вас є головною опорою, коли хтось намагається похитнути вашу впевненість?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🧘♂️ Внутрішній спокій ✋ Тверді кордони 🤔 Вчуся балансувати
📊 Карта думок
🧘♂️ Внутрішній спокій 0% ✋ Тверді кордони 0% 🤔 Вчуся балансувати 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!