Війна змінила українське дитинство назавжди. І хоча здається, що багато дітей адаптувалися до нової реальності, за зовнішньою «нормальністю» часто ховається глибоке емоційне виснаження. Чи не забагато для 7, 10 або навіть 15 років? Коли тривога стає постійним фоном, а тіло дитини мовчки шепоче: «Я більше не можу», важливо помітити ці сигнали і вчасно підтримати та, за потреби, скерувати до фахівця. Про це розповідає психологиня Litokryl Online Карина Франкевич.
Як зрозуміти, що дитина живе з тривогою або ПТСР?
Психологиня Litokryl Карина Франкевич пояснює:
— Тривожність і посттравматичний стресовий розлад можуть проявлятися дуже по-різному, залежно від віку дитини. У дошкільнят це може бути регрес — повернення до більш ранньої поведінки, страх розлуки чи програвання травматичних подій у грі. Молодші школярі часто відчувають сором, демонструють агресію або замикаються в собі, мають труднощі з навчанням. Підлітки можуть уникати спілкування, впадати в депресивні стани, вдаватися до ризикованої поведінки. Але головне — це зміни. Зміни в поведінці, емоціях, звичках, реакціях. Якщо дитина «інша, ніж була» — це вже сигнал.
Ось короткий гід, який допоможе зрозуміти, коли дитині потрібна підтримка.
Тривожність може проявлятися так:
- Емоційно: постійне відчуття страху чи неспокою, дратівливість, часті зміни настрою, сором, плаксивість.
- Поведінково: уникнення певних ситуацій (не хоче йти до школи, постійно тримається за дорослого), агресія або апатія, проблеми з концентрацією, труднощі з виконанням завдань.
- Фізично: соматичні симптоми (головний біль, нудота) без медичних причин, порушення сну, прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння в стресових ситуаціях.
- Когнітивно: надмірне переживання про майбутнє, повторювані негативні думки про себе чи світ, труднощі з ухваленням рішень через страх помилки.
А ось можливі ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР):
- Нав’язливі спогади, кошмари, програвання травми в грі.
- Кошмари, пов’язані з травмою.
- Уникнення тем, місць або людей, пов’язаних із травмою, втрата інтересу до улюблених занять.
- Гіпертривожність, напруга, проблеми з концентрацією, спалахи гніву або замкненість.
- Регрес (повернення до дитячої поведінки), почуття провини чи сорому («Це я в усьому винен»).
Важливо знати Тривожність зазвичай пов’язана із широким спектром ситуацій і не завжди має конкретний тригер (об’єкта тривоги може не існувати), тоді як ПТСР чітко прив’язаний до конкретної травматичної події. Якщо є підозра на ПТСР, важливо звернутися до фахівця для діагностики. В обох випадках дитина потребує підтримки — від батьків, учителів або психолога. Що може зробити вчитель — навіть у моменті?
Коли поряд немає психолога, ви — дорослий, який може бути опорою. Ось простий алгоритм дій, який допоможе заспокоїти дитину в критичний момент.
Вправа «Ти в безпеці»
Ситуація: дитина тремтить, у сльозах, не може говорити або «завмирає», реагує на гучний звук або суперечку в класі.
Вправа на заземлення
Попросіть дитину назвати:
- 5 речей, які вона бачить;
- 4 — яких може торкнутися;
- 3 — які чує;
- 2 — які відчуває на запах;
- 1 — яку може згадати на смак.
Дихальна вправи. Попросіть дитину дихати повільно і глибоко (наприклад, вдих на 4 секунди, затримка на 4 секунди, видих на 6 секунд). Можна зробити це разом.
Фізична активність. Запропонуйте дитині легке розтягування, ходьбу чи стискання м’ячика — ці активності можуть знизити напругу.
Важливо знати Слід уникати фізичного контакту (обіймів, доторків), якщо дитина цього не хоче, особливо за ПТСР, адже це може бути тригером. Будьте послідовними: регулярна підтримка та передбачуваність дій дорослого допомагають дитині відчувати контроль над ситуацією. Що робити, якщо школа не має психолога?
В Україні на одного шкільного психолога в середньому припадає понад 400 учнів. У селах у 60% шкіл фахівця немає взагалі. І часто саме в цих школах вчаться діти, які пережили окупацію, втрату, обстріли. Онлайн-формат в такій ситуації стає єдиним безпечним і реалістичним способом допомоги.
Чому працює онлайн-формат?
- Безпечне середовище. Дитина вдома, поруч знайомі речі, і це знижує напругу.
- Гнучкість. Можна обрати зручний час, не витрачати ресурси на дорогу.
- Технологічна близькість. Онлайн — звичний формат для дітей і підлітків.
- Ширший вибір фахівців. Навіть у маленькому селі можна працювати з досвідченим дитячим психотерапевтом онлайн.
Як це працює на практиці: приклад Litokryl Online
Проєкт Litokryl Online — це безкоштовна психологічна підтримка для дітей і підлітків в будь-якій точці України. Тут працюють фахівці з досвідом у сфері травми та кризових станів. Терапія — як індивідуальна, так і групова. Заняття проходять з використанням інтерактиву, арттерапії, ігор — усе в безпечному форматі онлайн.
«Діти, які пережили жахи війни, бояться навіть заговорити про це. Онлайн-терапія дозволяє їм відкриватися поступово, у знайомому середовищі, з дому. Тут їх не примушують говорити — їх просто слухають», — розповідає психологиня Litokryl.
Психологи працюють не лише з дитиною, а й з батьками, адже саме родина створює простір для відновлення.
То що робити, якщо ви бачите, що дитині важко?
І наостанок: ви — частина системи безпеки
Кожен учитель, кожен дорослий поруч з дитиною може стати тією людиною, яка запитає: «Як ти?» І не образиться на мовчання, а запропонує підтримку. Це вже перший крок до відновлення.
Якщо ви — учитель або дорослий поруч із дитиною — збережіть цю статтю. І пам’ятайте: навіть одна уважна розмова іноді важить більше, ніж здається.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
