Автори тексту: Юлія Когут, Олена Юрченко
Засновники лідерських програм з Ізраїлю завітали до Києва. В Освіторія Хабі вони поділилися зі студентами Української академії лідерства досвідом, як виховати свідому та прогресивну молодь у країні. Для чого ізраїльські випускники беруть паузу на рік після закінчення школи? Навіщо їм обов’язкова служба в армії та завдяки чому вони стають одними з найкращих військових світу? Що таке мехіни та як там виховують молодих лідерів?
Про це розповідають:
Німрод Пальмах, засновник лідерських програм в Ізраїлі, командир Збройних сил Ізраїлю
Гад Зауретц, керівник молодіжних проєктів у сфері освіти та IT, капітан Збройних сил Ізраїлю
Рей Фрідман, наставниця ізраїльських лідерських програм, професійна військова інструкторка
Кожній дитині потрібен дорослий, який безпрецедентно в неї вірить
Ізраїль — молода країна. Її чи не з нуля будувала саме молодь, яка відчувала відданість державній ідеї. Ізраїльська молодь облаштовувала сільське господарство в пустелі, творила політичну еліту, вибудовувала систему захисту і громадянське суспільство. В Ізраїлю та України є дуже багато спільного. Коли ми почули про Революцію Гідності — тоді й дізнались про людей, що вміють оговтатись, почати діяти та правильно використовувати ресурси. Знаємо, що українці дуже креативні. У нас із вами багато точок збігу!
Ізраїлю довелося вкласти чимало праці й людських ресурсів, щоб збудувати потужну армію та стати «нацією стартапів». Наша країна вчасно зрозуміла, що без охочих до викликів юних хлопців і дівчат у народу немає надії на майбутнє. Свідомі, ціннісні, загартовані — такими ми намагаємося зростити молоді покоління.
Найбільша цінність — спільнота
Важливий елемент навчання — довійськова підготовка. Це важливо, бо країна перебуває в стані війни, тож для всіх ізраїльтян служба в армії — обов’язкова. В армії на початку нашого базового курсу ми багато уваги приділяємо питанням моралі та етики. Цікавий момент: ми проводимо багато дослідів для того, щоб зрозуміти, чому людина стає перед ворогом і робить вибір, чи застосувати проти нього зброю.
Наприклад, коли ворог дуже близько, будь-хто з нас може сказати кодове слово. Воно означає, що ми всі виходимо з окопів та йдемо на ворога чистою, рівною лінією. То чому ж люди встають? Адже коли в тебе стріляють, не надто хочеться покидати захищене місце. Для більшості людей відповідь у тому, що вони побачили обличчя солдатів біля себе. Це про спільноту, про підтримку. І я певний: якщо сказав би кодове слово, всі мої друзі встали б зі мною і боролися пліч-о-пліч. Для більшості ізраїльтян, як у молодіжних організаціях, так і в армії, спільнота і люди — це найбільша цінність.
З перших вуст
Як молодь може повернути жагу до життя: історія одного скріншота
Німрод Пальмах, засновник лідерських програм в Ізраїлі, командир Збройних сил Ізраїлю
Коли я був керівником Академій Лідерства вздовж кордону Сектору Гази, нас постійно атакували. Це був непростий час. І ось одного дня, коли я перебував у парламенті й намагався залучити гроші на один зі своїх соціальних проєктів, мені зателефонували з незнайомого номера.
На тому боці слухавки сказали: «Слухай, Німроде, я отримав твій номер від близького друга. Хочу розповісти тобі історію. Вчора вночі я повертався з вечірки, і я стояв біля ліфта свого будинку. На першому поверсі в нас живе старий чоловік. Він пережив голокост, втратив зір, у нього немає родини. Я почув плач з його квартири, підійшов ближче і відчув жахливий запах. Мені здається, він у скрутній ситуації. Знаю, ви допомагаєте людям. Можливо, і йому допоможете?» Я запитав у незнайомця: «Окей, а ви зайшли в середину? Подивились яка там ситуація?» Відповідь засмутила: «Ні, я не хочу цим займатись».
Тож через кілька хвилин я перетелефонував одній зі своїх студенток (їй було всього 18): «Шир, погана ситуація з дідусем в Єрусалимі. Здається, з ним сталося щось погане, напишу тобі всі деталі». Потім я пішов на зустріч з парламентом, а через півтори години подивився на екран телефону та аж закляк: стільки дзвінків і повідомлень!
Телефонували дві 16-річні дівчини з Хайфи з півночі Ізраїлю: «Ми попросили батьків купити квитки на автобус до Єрусалима. Хочемо привезти їжу цьому бідолашному чоловіку». Ще за кілька хвилин — дзвінок від громадських активістів зі сходу: «Нас тридцять осіб. Ми хочемо відремонтувати цьому чоловіку квартиру».
Дзвінки не вщухали. Ви ж здогадалися, що зробила та дівчина? Вона просто поширила скріншот мого повідомлення, і люди підхопили через соцмережі.
Дідусь, долею якого перейнялися стільки людей, вже не з нами… Але з того дня й до смерті він мав безтурботне життя. Не було й тижня, щоб діти з різних куточків Ізраїлю не приїздили його провідати. Що найважливіше — вони зуміли повернути йому віру в значущість власного життя. Зараз усі пам’ятають його історію.
Источник: www.osvitoria.media
