Кліщі, борщівник та гадюки: чого не варто боятися, ідучи в похід із дітьми

Літо — час пригод, піших походів у гори та ночівель просто неба. Такі подорожі часто супроводжуються страхами: а що як дитину вкусить енцефалітний кліщ? а якщо натрапимо на отруйних змій? Батьки, зберігайте спокій: ми склали рейтинг із 5 найпоширеніших небезпек українських лісів і зібрали наукові факти про те, чого не варто боятися. Леонід Горобець, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України та автор Стромата — захопливого блогу про науку, розвінчує міфи про небезпечні рослини та тварини.

Обходьте борщівник

Найчастіше у зелених приміських зонах шанувальники пікніків можуть зустріти борщівник. Це велика рослина, виростає до 3 метрів заввишки. Саме цим вона і приваблює дітей — велетенські листки, порожнисті стебла, з яких можна зробити трубочку для гри. Але борщівник виділяє ефірні олії, які посилюють фоточутливість шкіри. Що це означає? Якщо прогулятися під цією рослиною, тіло стає вкрай чутливим до сонячних променів, і дитина чи дорослий можуть отримати сонячні опіки — від незначних до настільки сильних, що шрами від них будуть помітні ще кілька років. Покажіть дітям зображення чи фото борщівника, щоб вони знали про таку небезпеку. Якщо ж дитина вже залізла у зарості борщівника, її тіло треба негайно помити із милом і не виходити на сонячне світло або принаймні одягнути закритий одяг.

Раніше на території України ріс цілком нешкідливий борщівник, з якого наші пращури варили борщ — звідси і назва. Але в радянські часи до нас завезли Кавказький борщівник: його планували вирощувати як рослину для корів та іншої худоби, проте пізніше від ідеї відмовились. А борщівник почав швидко поширюватися саме на околицях міст і містечок — сам бачив його у зелених зонах біля озера Міністерка у Києві, думаю його можна зустріти і в Гідропарку та на Десні. Раджу не підходити до нього близько і не торкатися його.

Не бійтеся енцефалітних кліщів

Дуже поширений міф про те, що кліщі можуть заразити людину енцефалітом. Це справді можливо, хоч і трапляється рідко. Але кліщі, яких можна підхопити в лісах України, переносять лише лихоманкову форму енцефаліту. Після такого укусу дитина чи дорослий матиме ознаки звичайного ГРВІ: незначне підвищення температури, що мине за 2–3 дні. Чого справді варто боятися, то це менінгеальної форми енцефаліту: дуже важка хвороба, яка може закінчитися летально. Але такий енцефаліт переносять лише тайгові кліщі: вони зустрічаються у гірській частині Криму, куди його колись завезли разом із кабанами із Сибіру.

Інша небезпека від кліщів — хвороба Лайма, хоча і вона трапляється не дуже часто. Щоліта я знімаю із себе 15–20 кліщів, і лише раз у 2007 році сам заразився хворобою Лайма. Її найбільша підступність у недослідженості. Вона може спричиняти ураження, що проявляються по-різному: може бути гостра форма — висока температура, коли людину доводиться везти в лікарню для лікування; негостра форма — більш небезпечна: на місці укусу з’являється еритема — червоне кільце, що свербить протягом 20 днів, а потім зникає. Якщо не лікуватися, хвороба може проявитися через 10–15 років раптовим паралічем кінцівок чи зупинкою серця. Головна небезпека хвороби Лайма — проґавити момент і вчасно не пролікуватись.

Мої поради:

  • ретельно оглядайте себе та одне одного під час прогулянок у лісі: пам’ятайте — кліщі не падають з дерев, а лізуть з трави по ногах. 5–6 годин кліщ повзає тілом і шукає найчутливіше місце для укусу — під колінами, у паховій зоні, тому не стидайтеся обдивлятися себе усюди;

  • стежте за місцем укусу кліща: щойно побачите почервоніння, що чухається, одразу звертайтесь до лікаря і проходьте лікування антибіотиками;
  • захищайте ноги від кліщів під час прогулянок: заправляйте штани у шкарпетки або користуйтеся репелентами проти кліщів. Розпилювати захисний спрей треба не хаотично, а по всьому периметру ніг, адже коли кліщ натрапляє на пляму репеленту на шкірі, він просто її обходить.
  • Не бійтеся самостійно виймати кліща: бажано не залишати його голову в шкірі, але найгірший наслідок від цього — вона буде гнити, як будь-яка заноза.

Не панікуйте, якщо вас вкусила отрутна гадюка

Правильно називати саме «отрутна» змія, адже отруйними можуть бути гриби чи рослини — їх треба з’їсти, щоб отруїтися, а змія активно вводить отруту в нападника, тому гадюки чи павуки — отрутні. Існує навіть такий народний забобон: якщо гадюка вкусила і прокрутилася довкола кінцівки, це дуже небезпечно. Це не більше, ніж міф. У Карпатах найчастіше зустрічається гадюка звичайна — вона отрутна, але не така небезпечна, як гадюка Нікольського — ця має найсильнішу отруту і зустрічається у лісостеповій зоні України. Впізнати її можна — вона повністю чорна. Найменш небезпечна — степова гадюка, але це не означає, що її укусом можна нехтувати. Отже, якщо вас чи дитину вкусила отрутна змія, не можна: накладати жгут, припалювати чи розрізати місце укусу. Жгут ускладнить перебіг хвороби, адже тоді ви зруйнуєте кровопостачання у ділянку укусу. Що робити? Якомога більше пити безалкогольної рідини і щонайшвидше їхати до лікарні. Найбільш небезпечною є алергічна реакція людини, а це дуже індивідуально, тому дістатися лікарні краще у найближчі кілька годин після укусу.

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Стромата

Будьте готові до зустрічі із тарантулом і каракуртом

Отрутних павуків ви зустрінете нечасто, але таке може трапитися. Тож раджу заздалегідь із ними познайомитися. Тарантули поширені по всій Україні. Вони великі, волохаті, їхні укуси дуже болючі, але не надто шкідливі для здоров’я — жодного смертельного випадку в Україні не зафіксовано. На його отруту у людини може бути індивідуальна алергічна реакція, але тоді так само небезпечним може бути і укус бджоли.

via GIPHY

Каракурти поширені у степовій зоні України і їхня отрута навіть більш небезпечна, ніж гадюки. Його легко впізнати: він не волохатий, розміром до 1,5 сантиметра і має червоні цятки. Якщо вас або дитину вкусив каракурт, то тут якраз дуже ефективним буде припалювання. Річ у тім, що він впорскує отруту неглибоко під шкіру, згодом вона розноситься кровоносною системою по всьому тілу. Тож раджу якнайшвидше прикласти до місця укусу незапалену головку сірника і піднести до нього запалений сірник: таким чином локально утвориться дуже висока температура, що заблокує поширення отрути. Так, буде боляче, але недовго і значно менше, ніж якщо припалювати шкіру просто запальничкою. Після цього звісно якнайшвидше слід їхати до лікарні.

Отрута каракурта може бути навіть небезпечніша за отруту гадюки

Не намагайтеся зробити селфі із великими тваринами

Хоч і нечасто, але в українських лісах можна зустріти великих тварин. Сарни та козулі здаються миролюбними, але попри вагу у 30 кілограмів, можуть бути досить небезпечними. Особливо на початку літа: зараз самці щойно відростили роги і випробовують свою силу. Тому не шукайтеся контакту із ними, не намагайтеся зробити селфі із козулею — тварина може потрактувати це як втручання у її простір і почне проявляти агресію. Пам’ятайте: якщо дикі тварини, наприклад, лисиця чи борсук, самі ідуть на контакт, значить із ними щось негаразд — є небезпека заразитися сказом. Ось кілька правил поводження у густому лісі:

  • не галасувати і не гратися «у індіанців»;
  • іти лісом занадто тихо теж не варто: ви можете випадково сполохати тварину і спровокувати захищати свою територію; натомість, ідучи лісом, треба неголосно розмовляти, якщо ідете наодинці — говорити до себе, ламати дрібні гілочки — видавати будь-які звуки, щоб тварина вчасно вас почула і втекла;
  • подорожуючи лісами Карпат, не носити із собою їжу із сильним запахом — м’ясо, сир, інші ласощі. Якось турист у Косівському районі купив на ярмарку сирних коників із бринзи, ведмідь у лісі не втримався від аромату і вийшов назустріч чоловікові.
  • щоб смачні запахи не приваблювали ведмедів та інших великих тварин до місця табору, не можна лишати їжу біля наметів — її слід герметично запаковувати.

via GIPHY

Источник: www.osvitoria.media

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *