Домой Статті Мрія для учнів: як вчителька з Хмельницького виграла автобус для дітей з...

Мрія для учнів: як вчителька з Хмельницького виграла автобус для дітей з інвалідністю

34
0

Автор тексту: Галина Білецька
Фото: Інна Зайченко

Мрії завжди здійснюються, головне у них сильно вірити. Про це тепер точно знає вчителька із Хмельницького Леся Шевчук. Вона мріяла, щоб її син Богдан та десятки інших дітей на візках могли щоранку зручно доїжджати до школи. 16 січня на очах Лесі сльози — спеціалізована школа № 8 отримала автобус для перевезення учнів із інвалідністю.

Минулого року Леся увійшла до ТОП-50 кращих вчителів України. Таке визнання жінка здобула завдяки щоденній праці, креативності та неймовірному таланту. Своїх учнів НВК № 31 Леся із першого класу навчає медіаграмотності та любові до довкілля. З дітьми вчителька експериментує у своїй творчій лабораторії та прищеплює їм розуміння та повагу до дітей з особливими потребами. Її 12-річний син Богдан має м’язову дистрофію Дюшена. Жінка робить все, щоб дітям із подібними проблемами комфортно жилося у суспільстві.

— У Богданчика рідкісне генетичне захворювання. Прогресувати хвороба почала, коли йому було 6 років. Ми пішли в перший клас ніжками, а в четвертому сіли на візок. Відразу постала проблема пересування. Школу довелося змінювати. Ми обрали 8-у, бо тут усе адаптовано для дітей з особливими потребами: є пандуси, ліфт, широкі туалети. Дитина тут комфортно почувається. А я, знаючи це, першу половину дня можу присвятити своїй улюбленій справі — навчати інших дітей. На жаль, таких закладів у місті мало, громадські місця також практично не облаштовані. Нашому суспільству потрібно ще багато зробити, щоб усі діти почувалися повноцінно, зручно. Саме тому я вирішила подати заявку на здійснення вчительської мрії, — розповідає Леся Шевчук.

Отримати бажане вчителька змогла завдяки премії від Global Teacher Prize Ukraine, яку три роки тому започаткувала ГС «Освіторія». Леся просто вказала в заявці кілька своїх заповітних мрій. Постійний партнер премії агроіндустріальний холдинг МХП вирішив допомогти саме Лесі.

— Ми другий рік підтримуємо цю премію. Серед усіх заявок обираємо одну. Це мрія, яку ми вважаємо важливою і з якою можемо допомогти. Цього року обрали мрію Лесі, бо вона, в першу чергу, просила не для себе. Леся прагнула, щоб діти з особливими потребами могли зростати у комфортних умовах та навчатися разом з однолітками. В спеціалізованій школі, де навчаються діти з особливими потребами, не було власного пристосованого авто для перевезень школярів. Тому ми вирішили його подарувати. Діти мають право на навчання та спілкування з однолітками. Наш обов’язок, як великої компанії, допомогти державі реалізовувати навчальний процес для дітей з ООП. Можливо, це нові Ілони Маски. Такі діти особливо талановиті — ймовірно, саме вони в майбутньому виведуть Україну на новий рівень, — каже директор з управління персоналом агроіндустріального холдингу МХП Ксенія Прожогіна.

Олена Закшевська — няня спеціалізованої школи № 8. Вона щоранку на руках підіймала і садила у звичайну ГАЗель 13 школярів. Так діти із інвалідністю щодня добиралися до школи.

— Я брала діток на руки й садила в авто. Але мені не було важко, бо я робила це з любов’ю. Першу дитинку ми підбирали на маршруті о 7-й ранку. Для маленьких — це важко, бо треба рано вставати. А тепер ми будемо витрачати менше часу на посадку, і діти зможуть довше поспати. Я дуже вдячна Лесі, що вона обрала саме таку мрію. Всі наші діти — неймовірні. Дорогою до школи ми граємо в ігри, говоримо на різні теми. Вони дуже розумні. Багато хто думає, що діти з ООП відстають у розвитку — це не так. У дечому вони навіть випереджають ровесників, бо цікавляться усім, розмовляють, ніби дорослі досвідчені люди. Мій чоловік каже, що я люблю цих дітей більше ніж власних. А як їх не любити, вони найкращі, і заслуговують найкращого, — розповідає Олена.

На території школи спеціалізований автобус зустрічають гучними оплесками. Людмила Сороковська — мама 15-річного Андрія, який хворіє на ДЦП. Жінка пригадує, що її син кілька днів із захватом говорив про такий чудовий подарунок для школи. Хлопчик навчається у 8 класі. Сам він на новому авто їздити не буде, бо живе зовсім поруч, а от за друзів неймовірно радий.

— Мій Андрійко теж на візочку, йому поставили діагноз ДЦП у 8 місяців. Тож мені всі проблеми з транспортування дуже близькі. Ми спеціально винайняли житло навпроти школи, щоб Андрійкові було зручно. А от багато діток змушені діставатися з інших мікрорайонів, і це складно. Біда в тому, що наше місто не пристосоване для дітей з особливими потребами. Їм складно тільки в пересуванні, від решти дітей більше нічим не відрізняються. Мій син, наприклад, вчиться по тій же програмі, що й інші школярі. Він успішний, був відмінником до 7 класу. Йому легко даються мови — вивчає їх досконало, любить відвідувати комп’ютерні курси, програмування. Він життєрадісний і соціалізований. Не соромиться того, що на візку. Ми змогли його адаптувати до простору, і він може вільно спілкуватися із будь-якою людиною, — розповідає про свого сина Людмила Сороковська.

Спеціалізований автобус — це лише частина бажання Лесі Шевчук. У своїй заявці вчителька також мріяла про сучасний комфортний басейн для школярів з ООП. За її словами, такі діти мають розвиватися не лише інтелектуально, а й фізично. Плавання — чудовий спосіб тримати тіло в тонусі, але басейну, пристосованого для потреби дітей з інвалідністю в місті немає.

— Мій син має творчі таланти, — розповідає Леся. — Він обожнює конструювати, шалено любить роботів, випалює по дереву, малює. Йому до смаку точні науки, особливо математика. Мабуть, це в тата — він проводить із сином більше часу, ніж я. Навіть перейшов на нічну позмінну роботу, щоб я могла займатися улюбленою справою. Ми щасливі люди: у нас двоє прекрасних синів, обоє — наша гордість. Але хочеться, щоб Богдан мав можливість фізично розвиватися. Для цього нам потрібен цей басейн, — пояснює Леся Шевчук.

Ця мрія вчительки також має усі шанси здійснитися. За словами представниці агроіндустріального холдингу МХП Ксенії Прожогіної, зараз розглядають два варіанти втілення задуму: або реконструкція шкільного басейну спеціалізованої школи № 8, або перебудова міського басейну у Хмельницькому, щоб він став доступним для дітей з ООП.

— Премія діє три роки. Нею ми відзначаємо кращих вчителів країни, — пояснює директорка з комунікацій ГС «Освіторія» Жанна Дуфіна. — До уваги беремо професіоналізм, креативність, відповідальність до роботи, саморозвиток. А здійснення вчительської мрії — це спеціальна номінація, яку заснували наші партнери МХП. Діє вона два роки. Цього року перемогла Леся Шевчук, адже в неї справді була дуже крута мрія. Вчителі взагалі переважно мріють про блага для дітей — хочуть відкривати інноваційні навчальні заклади, покращувати умови у школах.

Незабаром «Освіторія» розпочне новий сезон пошуку талановитих вчителів. Заявку на здобуття премії Global Teacher Prize Ukraine може подати кожен учитель, а заразом — отримати шанс на здійснення найкреативнішої освітньої мрії.

Источник: www.osvitoria.media

No votes yet.
Please wait...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here