Open Space Works Ukraine
З 1 червня 2025 року набрав чинності Закон № 4186-IX, який дозволяє абітурієнтам враховувати волонтерський досвід у мотиваційних листах під час вступу до університетів, а студентам — зараховувати волонтерську діяльність як практику з відповідною кількістю годин. Це створює нові можливості для учнів і студентів, але водночас ставить перед освітньою системою важливі питання: чи є місце для волонтерства в школі і як не перетворити ініціативу з визнання волонтерського досвіду в освіті на бюрократичну процедуру збору годин для галочки?
Авторки:Анна Ленчовська, Наталія Гарасівка, Анна Сідельнікова
Ілюстрації: По Сідельнікова
Волонтерство як можливість
Після 2022 року в української молоді кардинально змінилося ставлення до громадської участі. Як стверджує дослідження «Розширення можливостей молоді в гуманітарній діяльності в Україні» (далі — Дослідження), проведене Open Space Works Ukraine та ГО «Київський освітній центр “Простір толерантності”», тоді як з розгортанням повномасштабної війни в Україні зростає загальна втома суспільства, кількість молоді, яка долучається до волонтерства, збільшується. Водночас волонтерство для цього покоління стало набагато більшим, ніж тільки допомога іншим. Це спосіб соціалізації, стабілізації та пошуку себе в новій реальності, де значна частина навчання і життя загалом відбувається онлайн.
Участь у громадських ініціативах дає молодим людям набагато більше, ніж просто відчуття корисності. Дослідження показало, що волонтерство стає потужним інструментом особистісного розвитку — завдяки активній участі молоді люди розвивають навички управління проєктами та отримують можливості для побудови соціальних зв’язків. Особливо це важливо для внутрішньо переміщених підлітків, для яких волонтерство стає способом інтеграції в нові громади та відновлення зруйнованих соціальних зв’язків. Для суспільства користь також очевидна: молодь заповнює критичні прогалини в наданні допомоги, зміцнює стійкість громад і часто стає каталізатором позитивних змін.
Участь у волонтерстві формує в підлітків уявлення про лідерство, відповідальність і можливу професійну ідентичність. Однією з рушійних сил для участі у волонтерстві є емпатія та особисті зв’язки з людьми, які потребують допомоги. Багато молодих людей хочуть запропонувати іншим те, чого їм самим бракувало, — підтримку та відчуття, що вони не самі. Для багатьох із них це також спосіб долучитися до захисту країни.
Попри такий потенціал та бажання молоді долучатися до суспільно корисної діяльності, існують певні перешкоди, які заважають цьому процесу. Згідно з Дослідженням, хоча залученість молоді і підлітків до соціальних ініціатив зростає, самі вони часто підкреслюють незрозумілість точок входу в цю діяльність — де, як і з чого варто почати, до кого звернутися. І акцентують на тому, що в школі ця тема не проговорюється.
«І просто нам кажуть, що дуже важливо для мотиваційного листа здобувати волонтерський досвід. А куди йти його здобувати? Бо реально просто багато хто не знає, куди піти, як піти», — констатує 17-річна учасниця Дослідження. Місце для волонтерства та участі: школа чи позакласна активність?
Навчальні програми не гумові, а час учнів і вчителів — об’єктивно обмежений. Чому, однак, важливо, щоб питання волонтерства і соціальних активностей мали місце в шкільному просторі?
Школи мають унікальну позицію для залучення молоді до волонтерської діяльності — вони охоплюють практично всіх підлітків, незалежно від географії проживання чи соціального стану сім’ї. Це створює величезний потенціал для системного знайомства молоді з можливостями громадського активізму та волонтерства. Інтеграція волонтерського досвіду в освітній процес може суттєво збагатити навчання, зробити його більш практичним та життєво релевантним.
Для молоді із сільських громад і невеликих містечок школа часто є центральним суспільним інститутом і найдоступнішим каналом для знайомства з волонтерськими можливостями. Враховуючи, що підлітки із сільської місцевості часто стикаються з транспортними та економічними обмеженнями, школа може забезпечити доступний простір для волонтерської діяльності безпосередньо в межах громади, не вимагаючи додаткових витрат на проїзд.
Ми визнаємо, що через повномасштабну війну маємо освітні втрати серед учнів та студентів. Але так само варто звертати увагу на втрату м’яких навичок, здатності будувати відносини. Тому слід шукати можливості для розвитку цих компетентностей через волонтерську діяльність.
Багато шкіл уже мають досвід організації громадських ініціатив — від благодійних ярмарків до допомоги ветеранам та збору коштів для тих, хто їх потребує. Цей досвід може стати основою для розвитку більш структурованих та системних програм волонтерства.
Проте ключовим залишається підхід до впровадження таких програм. Намір зробити волонтерство не восьмим додатковим уроком чи окремим факультативом потребує свіжого погляду та інтегрованого підходу.
Замість контролю та звітності школа має стати платформою для учнівських ініціатив. Школа — це найширша платформа, де про волонтерство можна говорити. Важливо створити умови, в яких учні можуть ініціювати власні проєкти, отримувати ресурсну підтримку (приміщення, обладнання, час), а також мати доступ до інформації про можливості волонтерства в громаді.
Ключовою є зміна ролі школи з такої, що контролює, на таку, що підтримує. Замість того, щоб вимагати звіти про кількість проведених годин, школа може надавати інфраструктуру для реалізації учнівських ідей.
Український соціологічний портал
Jewish News Як можна впроваджувати волонтерство у школі вже з нового навчального року?
Базуючись на більш ніж двадцятирічному досвіді роботи зі школами та підлітками по всій Україні, психологиня та співзасновниця ГО «Київський освітній центр “Простір толерантності”» Анна Ленчовська пропонує конкретні поради для освітян, зацікавлених в якісній інтеграції волонтерства в освітній процес.
- Зробити волонтерство частиною предмета «Громадянська освіта»
Предмет «Громадянська освіта» у школі — природний простір для волонтерства і знайомства з тим, що таке громадянське суспільство. Волонтерство може стати своєрідним ключем до викладання громадянської освіти, де недостатньо просто знати визначення певних понять, а треба мати певний тип поведінки, світогляд, розуміння того, як щось працює. І самому це робити, бо інакше це не спрацює. Волонтерство точно не має бути окремим предметом, адже важко уявити волонтерство як академічну дисципліну.Практичними кроками для інтеграції волонтерства в громадянську освіту можуть стати прості активності. Почніть із дослідження: дайте учням завдання дізнатися, які громадські організації є у вашому місті чи селі, чим вони займаються, чи можна там пройти стажування. Запросіть представників місцевих НГО розповісти про свою роботу. Організуйте екскурсії до волонтерських центрів та благодійних організацій.
- Показати весь спектр волонтерських можливостей
Ще з 2014 року слово «волонтерство» в Україні дуже міцно пов’язано саме з допомогою військовим. У школах часто влаштовують благодійні ярмарки для ЗСУ, і це дуже важливо. Але також важливо розширити цей спектр — додати ініціативи у сфері екології, дозвілля і розвитку дітей, підтримку літніх людей, правозахисні ініціативи.Особливе завдання підліткового періоду — це пошук і вибір ідентичності. І якраз громадянська освіта, залучення до волонтерства, позашкільна діяльність мають показати якомога ширший спектр можливостей, де можна себе застосувати.
Для різного віку можна спробувати різні дослідницькі активності у своєму селі, містечку чи міському районі. Наприклад, можна провести дослідження потреб своєї громади — що є в парку для підлітків, чи є місце, де вони можуть збиратися, чи потрібне футбольне поле або скейт-парк. Уже з раннього підліткового віку учні відчуватимуть, гуляючи парком, що в цьому просторі для них є, а чого бракує. Адже парки часто більше орієнтовані на маленьких дітей, а для підлітків часом немає нічого. Їхнім місцем «тусовки» часто стають торгові центри.
Ще один напрямок для дослідження — вивчення власного оточення. Можна дізнатися історію своєї вулиці, сусідів — хто тут живе, які потреби можуть бути в цих груп людей. Спробувати поговорити з ними і запитати, чого бракує. Далі можна переходити до розробки та реалізації власних проєктів для сусідської громади. Для старшокласників релевантним може бути стажування в громадських організаціях.
Наприклад, можна спробувати дослідити історичну спадщину вашого району та долі людей у різні часи. Михайло Скрипка, учитель історії із Жовкви, разом з учнями Левом Грищаком та Ростиславом Олійником дослідили історію переховування єврейської дівчини Клари у Жовкві, у будинку, який розташований неподалік від їхньої школи.
Іншим прикладом є активність учасників проєктної школи «Простору толерантності» вчительки Наталії Крат та її учениць Ані Паю і Поліни Мироненко. Вони попросили крісло колісне в Центрі комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю міста Гадяч — і проїхалися вулицями, щоби перевірити, наскільки ті придатні для пересування. Почали від воріт самого центру і проїхали три кілометри до своєї школи. Намагалися в’їхати на пандуси, оминути високі бордюри, вписатися у двері магазинів (спойлер: не завжди вдавалося), об’їжджали перепони, витрачали на це купу часу. І зробили висновок: місто здебільшого не придатне для людини на кріслі колісному. Навіть на центральній площі були магазини без пандусів.
Далі школярі звернулися до соцслужб і запитали статистику щодо дорослих людей з інвалідністю, які мешкають у місті, приєднали до них дітей, які перебувають у місцевому Центрі реабілітації, і надали результати свого дослідження мерії Гадяча і відділу архітектури міста.
У таких дослідженнях і проєктній діяльності важливий не так результат, як процес, тому варто знайти правильний підхід до оцінювання цих активностей. Те, що щось у процесі втілення не вийшло, може бути чудовим досвідом для обговорення. Також не слід одразу загадувати чи очікувати масштабної дії. Якщо однокласники знайшли безпритульне кошеня, доглянули його, принесли до ветеринара, розклеїли оголошення на стовпах чи розмістили в соцмережах — це вже прекрасний досвід проєктної роботи і суспільної активності.
Дніпровський Молодіжний Центр
- Інтегрувати волонтерство в шкільне самоврядування
Майже в усіх школах є шкільне самоврядування. Просто десь воно діє, а десь — ні. Волонтерську громадську діяльність можна включати у шкільне самоврядування, щоби актуалізувати, які взагалі проблеми бачать підлітки на своєму рівні, на рівні свого класу.Важливо пам’ятати, що волонтерство — це не завжди про щось високе. Волонтерство в освіті має починатися з малого та конкретного. Побачити проблему дверей у туалеті, які погано закриваються, і звернутися до шкільної адміністрації,— це вже волонтерство.
На практиці важливо підтримувати навіть найпростіші ініціативи, бачити і залучати різні вікові групи та давати шкільному самоврядуванню повноваження для підняття і вирішення цих питань.
- Розвивати підхід «рівний рівному»
Особливість підліткового віку в тому, що авторитет ровесників максимальний, а авторитет дорослих знижується. Головне завдання цього періоду — після пошуків своєї зграї зрозуміти, хто я і що мені підходить. Важливо не йти проти цієї природної потреби, а використати її для залучення до волонтерства.Розуміючи ці особливості, можна ефективно використовувати їх для позитивного впливу. Ключ у тому, щоб залучити вмотивованих однолітків — а це не завжди ті, хто має найвищі оцінки. Особливо цінно запросити неформальних лідерів класу. Коли підліток за допомогою дорослих навчається бути гідом або медіатором у шкільних службах порозуміння, це приносить подвійну користь: зростають його самооцінка та авторитет і вплив на ровесників стає значно більшим.
Дослідження підтверджує ефективність такого підходу. Найпотужнішим механізмом залучення є особисті зв’язки — система «buddy», коли друзі супроводжують нових волонтерів. Особисті історії однолітків про волонтерський досвід мотивують молодь значно більше, ніж формальні заклики дорослих.
Для забезпечення ефективності підходу «рівний рівному» необхідні певні умови. Структуроване наставництво є критично важливим. «Підтримка, яку надає їм зовнішній наставник, допомагає визначити, як команда має рухатися вперед, чи залишиться вона єдиною, чи розпадеться», — зазначає представник організації. Наставництво особливо важливе для підтримки довгострокової участі та розвитку лідерських навичок.
Успішні програми також забезпечують гнучкі умови участі, дають можливість підліткам самим обирати рівень залученості, графік та сфери діяльності, враховують їхні навчальні та сімейні обов’язки. Найбільше мотивує участь у справжніх проєктах, де результат відчутний та важливий для громади. Молодь цінує можливість робити справжню різницю, а не виконувати формальні завдання.
- Організувати проєктну роботу та взаємодію з місцевими НГО
Часто школи звертаються до нашої громадської організації: «Проведіть нам щось. Прийдіть, ми зберемо, ви нам щось розкажете». Це теж, у принципі, нормальний підхід. Але краще впроваджувати в школі проєктні дні. Не можна просто просити провести урок про толерантність, бо за 45 хвилин просто неможливо навчити дітей поважати одне одного.Практичним часом для організації проєктних днів або тижнів можуть бути періоди, коли звичайний розклад змінюється (наприклад, на початку червня: уроки вже завершуються, але для учнів триває практика або пришкільний табір). Тоді вчителю доцільно змінити роль керівника на рівноправного учасника проєктної групи та надати учням можливість самим обирати теми та форми роботи.
Не менш важливою є співпраця з громадськими організаціями, яка має бути системною та продуманою. Ефективна співпраця з НГО вимагає системного підходу. Досвід свідчить, що організації можуть бути зацікавлені у відвідуванні шкіл, щоб розповісти про свою роботу та залучити тих, хто зацікавлений у співпраці й можливостях розвитку.
Успішне партнерство, однак, передбачає довгострокову співпрацю, а не лише разові візити. Корисними у налагодженні партнерства можуть стати:
– залучення організацій, які вже мають досвід якісної роботи з підлітками;
– спільне планування активностей відповідно до освітньої програми;
– пошук взаємної вигоди для всіх сторін.А якщо учні стануть практикувати проєктний підхід, і це буде не про оцінку, а про справжню співпрацю, це додатково покращить психологічний клімат у класі й школі. Головне — розуміти межі можливого. Школа може стати місцем знайомства з громадськими організаціями. Але якщо співпраця переростає у суцільний обов’язок, то це вже не добре. Це історія із залученням — просто концентруватися на тому, щоби показати, як можна щось робити, обговорювати це, а не думати тільки про результат.
Open Space Works Ukraine
- Зберегти добровільність й уникнути формалізації
Найбільшою загрозою для розвитку справжнього волонтерства в школах є його перетворення на формальну вимогу. Головне правило — не нашкодити. Дуже не хотілося б, щоб це було чимось схоже на піонерів з макулатурою, коли якщо дитина не принесе в школу макулатуру, то в неї будуть великі проблеми.Для цього важливо зберігати основні принципи волонтерства і чітко розуміти, що варто чи не варто робити:
- не вводьте обов’язкові години волонтерства;
- не оцінюйте волонтерську діяльність традиційними оцінками;
- не вимагайте від усіх учнів однакової участі;
- створюйте можливості, а не вимоги;
- оцінюйте не кількість досвіду, а його якість.
Досвід показує, що правильна інтеграція волонтерства в шкільний простір може принести значну користь як учням, так і громаді в цілому. Школа справді може стати тим майданчиком, де молодь знайомиться з можливостями громадської участі та розвиває важливі життєві навички. Однак ключовим є підхід: волонтерство має залишатися добровільним, практичним та осмисленим, а не перетворюватися на формальну вимогу.
Ознайомитися з повною версією дослідження «Розширення можливостей молоді в гуманітарній діяльності в Україні» можна за посиланням. Дослідження містить детальний аналіз мотивації молоді для залучення до суспільної активності, ефективні практики залучення та рекомендації для різних типів організацій. Це цінний ресурс для всіх, хто працює з молоддю та прагне створити справжні можливості для її розвитку через суспільно корисну діяльність.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
