00:00
Автор публікації
Антон Павлушко
Видається так, що весь останній рік намагались якось домовитись з росіянами або китайцями, але це ні до чого не призвело. А до виборів залишається дуже мало, тому треба підійти до них з якимось геополітичними успіхами.
Україна вистояла
Програш України на полі бою не вигідний ні Джо Байдену, ні Дональду Трампу. Тому, коли часу залишилось дуже обмаль і фронт поступово почав відкочуватись, то довелось раптом швидко схвалювати всі рішення. Навіть трампісти пішли на зустріч.
Звичайно, що позиції західних партнерів допомогло те, що весь цей рік Україна самотужки намагалась перемогти росіян, які переважають своїми силами. Спочатку контрнаступ без повного комплекту західного озброєння, далі важкі бої з росіянами й поступовим відступом. Звитяга та винахідливість ЗСУ не дали росіянам пройти далеко далі. А за допомогою винахідливості та власних розробок росіянам постійно наносилось ураження.
Цю “зраду” вчасно побачили у Східній Європі, тому з’явилась чеська снарядна ініціатива. Вони побачили на нашому прикладі, як можуть зливати їх.
Тепер знову є час до морозів і до президентських виборів у США. Далі, мабуть, знову спроби посадити сторони за стіл перемовин, зважаючи на паралельні перемовини по лінії США – Китай. Ну і ще подивимось, в якому стані підійде до перемовин російська армія після того, як по ній пів року попрацюють з далекобійних ракет та з F-16.
Росіяни могли використати цей час, щоб формально виконати свої заявлені цілі та вийти на кордон Луганської та Донецької області, але українська армія цьому завадила. Так, це коштувало нам дуже багато, але це не дало програти та сісти за стіл перемовин ще до допомоги США. Цинічно, криваво, але, на жаль, це і є “реал політік”. Україна витримала.
Обмін ударами по тилу
Удар по нафтобазах під Смоленськом – це ще й натяк Білорусі. По білоруському НПЗ вдарити (поки що) не можна, але можна спалити їхні продукти вже на російській території. Так само з ударами по російській енергетиці – дуже цікаві влучання. Прямо дуже цікаві.
Своєю чергою, росіяни теж починають бити туди, куди вони, слава Богу, не били з перших днів. Але такі удари теж були питанням часу. Вони змушені “розумнішати”. Звикайте до постійних ударів по логістиці, мостам, вокзалам та просто ЖКГ.
У відповідь будуть удари по російських тилах – ми вам теж перепахаємо бази зберігання, рідкісні військові частини та полігони. Севастополь, приготуватись. Ще є хитрий цивільно-військовий флот для постачання нафтопродуктів до Тартуса чи краденого зерна. Чим більше ударів по Одесі, тим швидше почнуться удари у відповідь по цьому флоту – це теж козир, черговий перехід червоних ліній.
А ще є Придністров’я – можливість атак по ньому вже позначили. Кульмінація буде. Це величезний український козир або називайте це проблемою, яку треба вирішити до кінця війни, бо інакше цей гадючник залишиться назавжди.
Источник: www.24tv.ua
