Що змінилося за рік з моменту впровадження оновленого курсу «Захист України»
Незважаючи на те, що широкомасштабна війна викликала справжній технологічний сплеск в озброєнні та методах ведення бойових дій, до минулого року школярів навчали за застарілою програмою, яка майже не відрізнялася від радянської військової підготовки. Після запуску експериментального курсу «Захист України» ідея підготовки трансформувалася. Відтепер держава заявляє, що їй потрібні оборонці, які протягом шкільних років повинні освоїти сучасні воєнні технології під наглядом інструкторів з бойовим минулим.
Як це функціонує зараз на місцях, кореспонденту Укрінформу розповів педагог осередку предмету «Захист України» у ключовому закладі загальної середньої освіти Літинський ліцей №2, полковник запасу, учасник бойових дій, ветеран військової служби Роман Юрчило.
СТРОЙОВУ ПІДГОТОВКУ – «У ВІДСТАВКУ»
Селище Літин – колишній районний центр, а тепер осердя селищної громади. Від обласного центру – міста Вінниці – його відокремлює приблизно 30 кілометрів. Центр вивчення інтегрованого курсу «Захист України» для дітей усієї громади тут заснували в місцевому ліцеї №2. Навчально-матеріальну базу профінансував державний бюджет, а приміщення відремонтували та модернізували за місцеві кошти. Навчання проходить у тренінговому стилі. Тобто, передбачені навчальним планом уроки «Захисту України» (8 академічних годин на місяць) накопичуються, а потім учні 10-11 класів приїжджають до осередку та навчаються там увесь день.
– Даний формат навчання започаткувало торік МОН як експеримент, – зазначає Роман Васильович. – Він повністю перетворив стратегію навчання цього предмету. Раніше учні його вивчали півтори години на тиждень і була програма, яка не була адаптована до сучасних реалій. Але ж технології стрімко розвиваються, як це показав перебіг війни, змінюється стратегія, все трансформується! Тому зараз маємо зовсім інший курс. Відмінність полягає в тому, що з програми предмету «Захист України» вилучено всі неактуальні аспекти. Наприклад, стройова підготовка, заучування статутів. Наразі 70-80% часу відведено на практичні заняття із сучасними засобами навчання.
Нова програма, за словами Юрчила, складається з декількох розділів. Серед них – життєво необхідна потенційним захисникам перша медична допомога з елементами тактичної медицини, військові технології, зв’язок на полі бою, базові знання з топографії та тактики.
Поки прямуємо до класу, викладач нагадує, що сучасна війна – це війна дронів, і заняття з тактики потрібно проводити не з дерев’яними автоматами, як колись, а з сучасним обладнанням.
– Сьогодні ми вже можемо проводити заняття з такими засобами, як «Лазертаг» (тактична спортивно-розважальна гра, – ред.), що майже повністю імітує бойові дії. По суті, це безпечна комп’ютеризована пластикова лазерна зброя. Дітям це дуже подобається, їх неможливо виманити з вулиці в клас, вони цим займалися б цілодобово! На цих заняттях відпрацьовуються тактика, злагодженість, відповідальність та увага. До того ж це відбувається природно і в цікавій для дітей формі. Вони не сприймають це навчання як «каторгу». Ми проводимо їх через зацікавленість до якісного навчання, – говорить педагог.
Одинадцятикласник Артем Мудріцький із «Лазертагом», здається, «на короткій нозі».
– Це зброя, з якою ми вивчаємо тактику. Ділимося на команди, далі – на групи. Потім налаштовуємо нашу лазерну зброю: скільки там буде набоїв, уражень. Коли в тебе влучають, це фіксує індикатор. Під час гри виконуємо завдання командира, як у реальному бою. Є точка, до якої твоя команда має дійти першою, щоб перемогти. І бажано, щоб без втрат, – пояснює юнак.
Роман Васильович додає, що дане обладнання дає змогу відтворити реальний бій і навіть дозволяє «бійцям» відчути віддачу автомата.
– Зброя функціонує як в одиночному, так і в автоматичному режимі, з відповідним звуком. Для виконання навчального завдання я їм, наприклад, даю два поранення та одне життя. Від використання такого обладнання ми досягаємо максимального навчального ефекту, тому що це не муляж. Тут відпрацьовуються увага, організованість, командна робота. Вони не самі по собі, а єдине ціле: працювати разом, когось прикрити, щоб дійти до точки та активувати там відповідний пристрій, – розповідає вчитель.
За ноутбуками освоюють програму польотів на дронах дівчата. Вони надягають VR-окуляри, ніби опиняються в кабіні літака та спостерігають за всім, що «бачить» дрон. У засвоєнні такої техніки хлопцям не поступаються. Тим паче, що нова філософія навчання вважає розподіл на гендерні ролі в обороні України неможливим. Кожен українець, незалежно від статі, має вміти захистити себе та мати оборонну свідомість.
ЯК НАВЧИТИ ПОКОЛІННЯ ГАДЖЕТІВ
Роман Юрчило зауважує, що навчаючи основ «Захисту України» теперішніх старшокласників доводиться брати до уваги, що вони – покоління гаджетів.
– Вони не кращі та не гірші за своїх попередників, просто інші. Звикли отримувати інформацію з екрану смартфона: стислу і часто не обтяжену змістом. Ми враховуємо ці особливості. І, наприклад, використовуємо ті ж смартфони, але не як розвагу, а як інструмент для навчання. Якщо дитина не може відірватися від екрану, час від часу просимо її знайти ту чи іншу інформацію для виконання завдання. І діти із задоволенням використовують гаджети з користю, – зазначає він.
Водночас, слід враховувати, що сучасні підлітки менше спілкуються між собою особисто, тому їх доводиться вчити комунікувати «в реалі», висловлювати свої думки та аналізувати інформацію. Зокрема, щоб не піддавалися ворожим впливам.
– І ще щодо комунікацій. Один із навчальних елементів – спілкування за допомогою рацій. Так формуємо здатність конкретно, чітко та вчасно доносити інформацію до співрозмовника. Це дуже корисно і для інших предметів. Бо діти часто говорять незв’язно, плутаються в термінах. Далі – вже про виважені рішення, що вкрай необхідні на полі бою кожному військовослужбовцю, – переконаний Юрчило.
«ДОКРУТИТИ» ПРОГРАМУ
Інструктори «Захисту України» самостійно вирішують, яким змістом наповнювати навчальні модулі програми «Захисту України».
– Коли виникло питання, що потрібна нова програма, Міністерство освіти та науки залучило педагогів, які мають реальний досвід викладання і, водночас, є офіцерами запасу. Ми з колегами вносили свої «удосконалення» та «доробки», пропонували зміни формату, співвідношення теорії та практики. Вказували, що не працює, а що включати до програми взагалі не має сенсу. У результаті маємо модульну програму інтегрованого курсу, яка дозволяє вчителям на місцях самостійно приймати рішення щодо її наповнення. Це важливо, тому що в кожній громаді – свої особливості. Є вони й у кожному класі. Десь треба приділити більше уваги тактиці, десь – стрілецькій підготовці. У прифронтовій зоні потрібно більше тактичної медицини, протимінної безпеки. Трапляються випадки, коли «Захист України» давали на додаткове навантаження вчителям інших предметів. Не сумніваюся, що вони чудові фахівці у своїх галузях, але хочеться, щоб зараз цей предмет викладали експерти з військової справи, – наголошує Роман Васильович.
МАЙСТЕР-КЛАС ВІД ВЕТЕРАНІВ
З 2027 року «Захист України» стане одним із семи обов’язкових предметів у навчальному плані учнів спеціалізованих шкіл 10-11 класів. Зараз його, окрім старшокласників, факультативно вивчають і учні 8-9 класів. Втім, під час війни цього недостатньо, вважає Юрчило. Тому, крім уроків за навчальною програмою, раз на 2-3 місяці організовує для школярів майстер-класи від ветеранів – своїх побратимів із Всеукраїнського військово-цивільного об’єднання «Бойове братерство України».
Заступник командира Вінницького полку «Бойового братерства України» з військово-патріотичного виховання Михайло Огородник розповідає, що за три роки вони провели для школярів та студентів близько 400 майстер-класів. Це заняття з мінної безпеки, тактичної медицини, самооборони, роботи з дронами та зі зброєю, а також із бойової та тактичної підготовки.
– Окрім практичних навичок, ми спільними зусиллями намагаємося переконати майбутніх захисників, що ніхто, крім нас і них, не захищатиме Батьківщину. Ні американці, ні німці, ні британці з поляками. Ми вдячні їм за військову, матеріальну та моральну підтримку, але вони не прийдуть сюди воювати. Щодо занять «за фахом», діти сприймають їх дуже позитивно. Гадаю, насамперед через те, що майже всі ці заняття проводять учасники бойових дій із великим досвідом, державними нагородами. Наприклад, один із ветеранів, які проводять заняття з мінної безпеки, – Василь Любуня, який 2014 року з Майдану пішов на війну, у 2024 році був демобілізований через тяжке поранення. Він, як ніхто інший, може донести до дітей інформацію з перших вуст про те, що відбувається під час бою. Бо теорія – це одне, а коли твій наставник сам пройшов через пекло війни, це зовсім інше. Наразі немає кращого способу патріотичного виховання, ніж спілкування з учасниками бойових дій, їхній особистий приклад, – переконаний Огородник.
Разом спостерігаємо, як старшокласники оточили начальника відділу розмінування Центру розмінування України Володимира Гасича. Спочатку вони ходять колами навколо металошукача, змушуючи його пищати, перемовляються. Але концентруються, коли чують, що навіть далеко від лінії бойового зіткнення можуть зіткнутися з мінною небезпекою. Або ж ворог може вдатися і до дистанційного мінування їхньої відносно тилової Вінниччини.
А далі – розповідь про міни-пастки, «розтяжки», міни-пелюстки… Всі вони, знешкоджені, – перед очима, на столі. Все те, чим ворог намагається вбивати українців. Їх із дозволу фахівця можна роздивитися зблизька і навіть відчути в руці холод смертоносного металу. Підліткам доводиться усвідомлювати, що смертельна небезпека може чекати на кожному кроці. І розуміти, що кіношні міфи та штампи в реальності не працюють. Що, наступивши на міну, не треба чекати, що на ній вдасться простояти, аж поки не приїдуть сапери, – вона одразу вибухне…
– У подібних програмах зі школярами я працюю вже, напевно, років зо два, – зауважує Володимир Гасич. – І бачу, що основна частина дітей зацікавлено слухає те, що ми розповідаємо. Вони усвідомлюють важливість своєї безпеки, ставлять змістовні питання. Зокрема, про технології, або як міни спрацьовують, яка в них зона ураження. Хоча й без наївних, суто дитячих, не обходиться. Наприклад, запитують, чи можна цю міну кудись кинути? Але й це – привід надати необхідні пояснення. Повинні навчити, що їм може загрожувати, і як від цього захиститися, – констатує Гасич.
Урок з надання першої медичної допомоги зі школярами проводить доцент кафедри біології Вінницького педуніверситету Людмила Гудзевич.
Школярі вчаться правильно накладати турнікет. Спочатку крутять їх у руках невпевнено, – якесь переплетіння ременів. А потім вивчають призначення та спосіб використання кожного з елементів і вже самі намагаються їх застосовувати.
– Турнікет – одноразова річ, травматична, вона використовується винятково у випадках, коли є загроза реальної кровотечі, – пояснює викладачка.
Роз’яснює: коли накладаєте турнікет, переконайтеся, щоб у кишенях нічого не було. Інакше він недостатньо перетисне судини, людина й далі втрачатиме кров і може померти.
Бачу, як округлюються очі у хлопця, який чує, що не помічений «медиком» у кишені пораненого мобільний телефон може коштувати йому життя.
В іншій локації школярі вивчають правила поводження зі стрілецькою зброєю та намагаються збирати й розбирати розкладені на столі автомати. Поруч – військова амуніція бійців. Офіцер-інструктор Ярослав Яковенко допомагає дівчаткам приміряти її на себе, – хочуть зробити фотографію на аватарку в соціальних мережах. Ну, що ж, нехай у такий спосіб, але це також можливість ознайомитися з обладунками та відчути їхню вагу. Та й світлина та буде не з надутими губками, а на тлі державного прапора.
– Ми вже втретє проводимо такі заняття, кожного разу змінюючи спрямування. Зокрема, привозимо зброю, щоб вони побачили, могли самі її зібрати/розібрати. Розповідаємо про сучасне озброєння, зокрема надане іноземними партнерами. Хоча намагаємося більше акцентувати увагу на наших досягненнях, на українському виробництві, на наших технологіях і зброї. Якої хоч і небагато, але вона досить популярна на фронті. Дітям подобається, що така зброя – у нас, а не десь. Ми разом намагаємося доносити до них ці речі, допомагаємо зрозуміти, що вони є частиною цього процесу, – підсумовує Юрчило.
Довідково: на створення матеріальної бази для центрів вивчення інтегрованого курсу «Захист України» у школах, закладах профтехосвіти та коледжах і підготовку вчителів до викладання в оновленому форматі 2024 року уряд виділив 1,74 млрд грн.
Антоніна Мніх
Фото авторки
