Як виховати в дітях радісне читання: 5 лайфхаків

Текст: Ірина Громова

Скільки сторінок читає ваша дитина на день? І чи читає вона тому, що «задали у школі», чи для задоволення? У матеріалі експертка з читання Ірина Громова зібрала 5 дієвих лайфхаків для батьків, як виховати в дітях радісне читання. Спойлер: без вашої участі, любі батьки, радісне читання не саме не з’явиться:)

Очікуючи мене в перукарні, дочка дістає з наплічника книгу і занурюється в неї. Поруч діти та дорослі скролять екрани своїх гаджетів. Сеанс триває півтори години. Коли розраховуюсь, адміністраторка щиро цікавиться у доньки: У школі задали? — Ні, просто цікава книга, — відповідає Марія.

У цьому діалозі зустрілись читання як повинність і радісне читання з любові до процесу. Два різні досвіди і два різні читачі.

Більшість батьків вважає читання важливою навичкою для дітей і переймається тим, коли діти вивчать літери та навчаться читати, як швидко вони читають, чи прочитали списки книг, рекомендованих для їхнього віку. Так само, батьки знають: діти, які багато читають, добре навчаються, вміють себе контролювати, планувати та досягати поставлених цілей. Багатий словниковий запас — гарантований бонус читача. А читання книг із ілюстраціями розвиває естетичне сприйняття і формує візуальну «надивленість», здатність орієнтуватися у художніх стилях, стимулює розвиток уяви та бажання малювати.

Переконана, що саме домівка — це місце, де прищеплюється любов до читання. Читання як захопливого процесу, радісного дозвілля і особливого часу для сім’ї, коли створюються теплі й дорогі серцю спогади, та висновуються найніжніші й найтонші зв’язки на усе життя. Один із моїх перших дитячих спогадів про три роки: прабабуся Євгенія ввечері читає мені одну за одною казки зі збірки «Казки Карпат». Про файних легінів і лихих босоркань, молодильні ябка і сивих коней, залізного вовка і гостинці з тайстри. Втомлена читанням, прабабуся вирішує скоротити текст, і пропускає кілька речень. Я обурююсь, бо знаю цей та інші свої книжки з казками майже напам’ять, і дослівно цитую їй пропущений абзац.

«Будь ласка, почитай», — я просила рідних, і вони щодня читали вголос. Коли навчилась читати сама, книга стала моїм улюбленим дозвіллям, відкриваючи дівчинці з маленького міста двері в тисячі різних досвідів. Я не мала сумніву, що мої діти читатимуть для задоволення. Серед перших дитячих речей були книги. Щоб гаджети та мультфільми не конкурували з книгою, для користування ними встановлені правила та чітко визначений час.

Займаючись фахово промоцією читання, працюючи в довколакнижкових проєктах та з досвіду власного батьківства, я виокремила 5 порад, як виховати радісне читання.

Порада 1

Бути прикладом самій. Складно намагатись залучити дітей до читання, коли вони не бачать такої ж поведінки серед батьків.

Що на практиці:

Всюди, де ми з сім’єю мешкаємо, є книги. Якщо ми їдемо у подорож, то збираючись, кожен бере з собою книжку або кілька книжок на власний вибір. У свою маленьку валізку-тигра чотирирічний син несе улюблені історії. У подорожах-відпустках та у відрядженнях ми обростаємо новими книгами. Це атрибут нашого дому: книги присутні у всіх кімнатах, я намагаюсь оточувати ними дітей. Щоб випадково побачена книга викликала інтерес взяти до рук, погортати, порозглядати ілюстрації або почитати. Часто кожен із нас читає кілька книг одночасно, тож книги можна знайти всюди — серед подушок на дивані, на полиці поруч із обіднім столом, на тумбах при ліжку, на робочих столах. Зізнаюсь, ми з чоловіком зараз читаємо менше, ніж діти. Співвідношення придбаних дорослих книг переважає над прочитаними не на нашу користь. На моїй приліжковій тумбі вже виросла вежа, що докірливо кидає тінь на мене перед сном. Темп читання «дорослих» книг зменшився, втім, дитячих — ні на йоту.

Порада 2

Створіть ритуали спільного читання вголос. Оберіть час, зручний для всієї родини, мурмотеньке місце, і читайте. Нехай ніхто й ніщо не змінить ваших планів. Якщо не виникло непереборних обставин, цей час має бути непорушним та недоторканим. Бо саме зараз народжуються безцінні щасливі моменти, які потім роками відгукуватимуться теплом і затишком у ваших серцях.

Що на практиці:

Читання вголос супроводжує моїх дітей з перших місяців життя. Перші історії — розлогі розповіді на кілька голосів, розглядаючи книжки-картинки, та часті читання-примовляння віршів протягом дня. Далі з’явився час «bedtime stories» — наш священний час разом перед сном. Так, увечері діти готують книги, які б хотіли прочитати разом, і складають їх на столику біля ліжка. Далі ми разом обираємо книгу або дві (залежить від формату історії та рівня втоми батьків), і поринаємо у наш особливий світ пригод та обіймів під тепленькою ковдрою. Читання вголос — розкішний антистрес. Спробуйте прочитати історію на різні голоси, інтонувати, заспівувати, а потім вигадувати можливі продовження. Втома дня кудись зникає, поступається сну. А розпочата, але не дочитана історія, хвилюватиме уяву до наступного читання.

Порада 3

Приділіть час вибору книг. Чимало дітей не читають охоче, бо вважають це заняття нудним. Багато зізнаються, що мають складнощі з вибором книг, які захоплять сюжетом та відповідають їхнім інтересам. Їм бракує рекомендацій, а вибір батьків не завжди потрапляє в ціль. 40 % опитаних дітей сказали, що іноді читають для задоволення, а іноді — з примусу, а 17 % читають виключно з примусу. Водночас 39 % читають виключно для задоволення. Це дані всеукраїнського соціологічного дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання». Щоб зацікавити дитину, обирайте книгу відповідно до віку дитини та її інтересів, цікавтесь рекомендаціями фахових ресурсів. Зважайте на складність та об’єм тексту, наявність ілюстрацій та їхню відповідність змісту. Залучайте дітей до вибору книг — разом відвідайте книгарню. Зверніть увагу на книги сучасних письменників та історії близькі до вашого контексту.

Що на практиці:

Частину книг в нашій дитячій бібліотеці обрала я, частину — діти самостійно. Марія стежить за улюбленими видавництвами в інстаграмі і сама просить новинку, яка її зацікавила. З Федором, якому чотири роки, схема самостійного вибору працює інакше: придивившись кілька книг для його віку, я розповідаю йому про героїв та сюжет, і син обирає. Книги, які він обрав сам, Федір чекає і одразу просить прочитати йому, тільки-но принесу пакунок з пошти. Щоб дібрати книги, які зацікавлять моїх дітей, я спостерігаю, які історії їм подобаються, які персонажі відгукуються, що розважає, що знуджує. Стежу за улюбленими авторами дітей, і пропоную новинки. Цінність вдало підібраної книги у її вчасності для віку, переживань та інтересів дитини. Щоб не заплутатися у різноманітті видань, для себе я обрала критерії вікування (релевантності форми, розміру та наявності ілюстрацій відповідно до віку), та стежу за оглядами від БараБуки і блогу Казкарка. Чудове рішення, щоб підтримувати читацький інтерес — знайти «свої» серії книг. У нас це «Шусть та Шуня» Акселя Шеффлера і серія про транспорт Шеррі Даскі Рінкер, книги Джулії Дональдсон та Роальда Даала, «36 і 6 котів» Галини Вдовиченко і «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського.

Порада 4

Використовуйте мобільні застосунки. Читання та гаджети не завжди конфліктують. Мобільні застосунки можуть стати саме тим елементом гейміфікації, якого бракує, щоб зробити перший крок до читання і створити новий читацький досвід.

Що на практиці:

Зверніть увагу на книги з мобільними застосунками-іграми (наприклад, «Джойки: книга пригод еко героїв» та застосунок «Joykis Grand Tour»), де контакт із героями та історією починається у грі, і поглиблюється в книзі. Цікавими є також застосунки-онлайн бібліотеки, де книги добираються відповідно до віку читачів, та на основі відгуків читачів формуються алгоритми рекомендацій. У таких застосунках можна заробити бали за читання, змагатися за місця в рейтингу на основі розв’язаних тестів за прочитаними матеріалами — схоже на онлайн-вікторини kahoot, популярні серед дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Порада 5

Обговорюйте прочитане та поглиблюйте інтерес. Книга — це ще одна тема для розмови з дітьми, а іноді й можливість для батьків торкнутися складної або делікатної теми (зокрема, для обговорення досвідів дорослішання, проживання конфліктних ситуацій та актуального зараз для українців болючого досвіду війни).

Що на практиці:

Ідей для обговорення — безліч. Ми любимо поговорити про героїв, поміркувати про їхні вчинки та про вигляд. Мої діти часом не згодні з ілюстраторами, бо інакше уявляють собі певних героїв до дрібнісіньких деталей. Часто фантазуємо, а що, якби… І тут кожен може вигадати продовження історії або запропонувати розвиток подій. Якщо зацікавлює локація або герой, дізнаємось більше про них — дивимось фільми або картинки, читаємо енциклопедію.

ТАКОЖ ЦІКАВО: