Школа-ферма: як школярі на Львівщині вирощують городину

Текст: Олена Шульга, менеджерка освітньої програми для підлітків «‎ПланДій».
Фото: Тетяна Джафарова

Школа-ферма, де учні вирощують органічну городину для власної їдальні — звучить фантастично? Зовсім ні! Школа у Рудках, що на Львівщині, іде саме цим шляхом. Учні вже експерементують з овочами та прянощами, прокачують свої навички сучасного фермерства та збирають кошти на облаштування повноцінної ферми, щоб споживати здорову їжу. У нашій рубриці Future Perfect ми зазвичай пишемо про непересічні закордонні школи. А цього разу — про українську школу, діти якої мріють про ферму.

Для України розвиток шкільного фермерства тісно пов’язаний із харчовою безпекою. За даними Національної академії аграрних наук, чверть сільськогосподарських земель наразі залишаються замінованими або перебувають під окупацією. Найбільш заміновані території Херсонської, Миколаївської та Харківської областей. Відтак близько 20 % сільськогосподарських полів цього року так і не були засіяні. В таких умовах локальне фермерство, з невеликими городами, стало б дуже помічним. Бо тоді органічні продукти будуть доступнішими у межах громад, де їх вирощують.

Проте грядки й теплиці, які існували при радянських школах, зовсім не те саме, якими є шкільні ферми сьогодні. Підлітки загальноосвітньої школи імені Володимира Жеребного у Рудках на Львівщині мріють про сучасну ферму, щоб вирощувати якісну городину, урізноманітнити шкільне меню, а також скоротити шлях продуктів із грядки до їдальні. Скорочення шляху постачання продуктів є одним з елементів всесвітнього руху «від ферми до столу» або «від ферми до виделки». Цей підхід сприяє зменшенню викидів парникових газів. Маючи мрію, бажання працювати для її втілення та понад гектар шкільної території, яка придатна для вирощування продуктів, підлітки взялися до роботи.

Перш ніж втілювати масштабний проєкт ферми, учні вирішили спробувати свої сили на меншій ділянці. Так ми познайомились із ними на освітній програмі з відбудови для підлітків — «План.Дій». Усе літо разом з експертами школярі досліджували тему органічного вирощування та планували облаштування майбутньої ділянки.

Як втілюється проєкт та які переваги для навчання?

Діти познайомилися з концепціями розвитку міст, урбаністичними практиками та харчовими системами

Учні дізналися, як глобально та локально, на рівні своєї громади, можна підходити до харчової безпеки. На онлайн-заняттях говорили про:

Світовий індекс продовольчої безпеки
Україна в цьому звіті за 2022 рік посідає 71 місце зі 113 країн світу й останнє 26-те — серед країн Європи. Наразі маємо найнижчу оцінку в категорії «Стійкість та адаптація», а також прогалини у розробці політик захисту й адаптації природних ресурсів. Через війну, корупцію та відсутність стратегії продовольчої безпеки низьким є показник доступності продовольства.

Глобальний підхід до харчових ланцюгів та як їх на них впливає війна в Україні.

Кліматичні зміни та роль садів-городів

Адже вони можуть допомогти населенню адаптуватися до цих змін, пом’якшити людський вплив на клімат планети.

Протягом навчання дітей консультують Микола Рябика, еколог та виконавчий директор ГО Plato, та Анжеліка Зозуля, менеджерка природоорієнтованих проєктів ГО Plato. Вони ж — ініціатори створення у Львові простору міського садівництва та городництва «Розсадник». З цього проєкту діти почали знайомитись із задачами міських садів-городів, дізналися, чим вони відрізняються від звичних нам грядок. У «Розсаднику» не лише вирощують рослини, а й проводять лекції та інші освітні заходи. Простір слугує місцем зустрічі екологічно свідомих містян.

Теорію про сади-городи продовжили розбирати на прикладі ще двох ініціатив:

«Сади перемоги» — прототипами яких стали овочеві, фруктові й трав’яні сади, висаджені під час Першої та Другої світових воєн у приватних резиденціях і громадських парках США, Великої Британії, Канади, Австралії та Німеччини.

«Полтавський міський сад-город» — його створили місцеві активісти на території біля парку Перемоги. Зібрану городину волонтери відвозять на харчоблоки, де тричі на день готують страви для внутрішньо переміщених осіб.

Спробували себе у ролі дизайнерів публічних просторів

Занурення в проблему почалося для команди ще на етапі заповнення заявки на участь у нашій програмі. І вже з фахівцями вони продовжили її досліджувати в процесі навчання. Так, до основної задачі, пов’язаної з харчовою безпекою, додалися ще кілька викликів:

Час дозрівання врожаю. Для багатьох овочів та фруктів він збігається з літніми канікулами. Тому перш ніж братися за вирощування, потрібно точно знати, хто збиратиме врожай. Також зрозуміти, як заготовляти продукти, щоб згодом використовувати у їдальні. Наприклад, те, що поспіє восени, можна готувати чи подавати одразу. Літній врожай — сушити, консервувати, в’ялити.

Кури, як би дивно це не звучало. Школа знаходиться у приватному секторі. Тут 10–15 курей та півнів постійно гуляють територією. Тому роздумували, як захистити городину від птахів.

Родючість ґрунту. Під час будівництва закладу з пришкільної території прибрали не всі будівельні відходи. Просто засипали їх землею. З часом цей шар поріс травої, але цього може бути недостатньо для вирощування овочів. Ділянки, де заховано відходи, слід дослідити й взяти проби ґрунту.

Наступним кроком стала генерація ідеї. Діти хочуть, щоб ділянка була не лише функціональною, а й привабливою. Обговорювали різні візуальні рішення, шукали приклади в Pinterest. Дивилися, як облаштовують сади-городи за кордоном.

Щоб обрати кращий варіант, разом із ментором та експертами ми вирушили в Рудки — попрацювати зі школярами на їхній території. До того бачили її лише онлайн, з фото на Google Maps. На місці обрали оптимальну для старту ділянку. Виміряли, накреслили план розташування дерев та кущів. А ще — старого пня, який вирішили перетворити на декоративну клумбу. Учні та вчителі розділилися на команди, і кожна запропонувала своє бачення облаштування території.

Спільними стали такі ідеї:

вертикальні грядки;
навчальна зона під відкритим небом;
компостери для переробки харчових відходів та опалого листя на органічне добриво;
використання простору для проведення активних перерв у шкільну пору, для батьківських зборів;

Врешті діти намалювали фінальний план території, який доопрацювали разом з експертами і дизайнером «План.Дій».

Одні учні проявили, а інші — відшукали в собі здібності до роботи з матеріалами та інструментами

Щоб допомогти створити прототипи перших грядок до школи приїхала команда мейкерів Tolocar. Протягом трьох днів разом із дітьми вони працювали з деревом та металом: пиляли, обробляли бруси, свердлили, з’єднували та вскривали готові грядки засобами для захисту матеріалу. Зібрані конструкції для наочності розставляли по території. А ще заповнили землею та посадили саджанці перших прянощів та декоративних рослин.

Навчаються проводити краудфандингові та інформаційні кампанії

Зараз на «‎Спільнокошті» діти зібрали вже понад 60 % від загальної суми, необхідної для завершення облаштування ділянки. Підтримати їх може кожен будь-якою комфортною сумою. Для дітей це не просто будівництво. Це розбудова в громаді сучасного екопростору з освітньою метою. До того ж, показовий приклад і для інших шкіл. Тож своїм донатом ви робите внесок у розвиток цілу руху шкільного фермерства в Україні.

Вчаться втілювати ідеї в реальності

Цінним тут є те, що на власному досвіді вони переконалися: шлях до змін не є швидким. Варто набратися рішучості й терпіння, щоб його пройти.

Розвивають харчову та екологічну грамотність

Підлітки склали перелік прянощів, які висадять на грядках. Далі почнуть додавати їх до шкільних страв. Певно, якісь смаки їм сподобаються більше, і щось почнуть вирощувати у великій кількості, щось — у меншій, або спробують посадити дещо нове.

Українська школа підтримує світовий тренд розвитку харчової грамотності

Як і для багатьох інших «грамотностей» для розвитку харчової — важливими є дитинство та підлітковий вік. Тому значна кількість шкіл по всьому світу інтегрують у навчальні програми лекції з харчової грамотності. У такий спосіб дітям допомагають розвивати з їжею позитивні стосунки. На практиці це може бути шкільне городництво або фермерство. Подібні програми сприяють глобальній трансформації систем харчування. Оскільки діти є рушійною силою змін, вони значною мірою впливають на рішення своїх сімей купувати ті чи інші продукти.

Чому ферми при школах корисні і школам, і дітям?

У Великій Британії фермерство розвивають учителі та учні понад 120-ти шкіл. Координаторами цієї мережі є некомерційна організація Social Farms & Gardens.

Одне з проведених ними опитувань демонструє такі переваги для шкіл та громади від залучення учнів до садівництва та городництва:

Підвищення відвідуваності занять

Діти, котрі займаються вирощуванням продуктів, із більшим ентузіазмом ставляться до навчання. Це помітно в зменшенні кількості пропущених уроків. Дехто з них навіть приходить зрання та зі щирим інтересом до занять в саду може затриматись після уроків.

Покращення поведінки

Особливо серед учнів, які мали з цим труднощі. Поліпшення стосунків з однолітками та вчителями спостерігається як під час занять на грядках, так і в класі. Адже на поведінці позитивно позначається різноманітність методів навчання.

За словами педагогів, для дітей з гіперактивністю і тих, хто має проблеми з концентрацією уваги, сад-город стає місцем спокою й усамітнення. З іншого боку позитивно на поведінку впливає збільшення фізичної активності та підвищення самооцінки від, у прямому сенсі, плодотворної роботи. Адже діти в реальності бачать результати своїх старань.

Зміна харчових звичок на користь здорової їжі

Діти, які раніше неохоче їли городину, стали цікавитись новими смаками і охочіше пробують овочі, фрукти, зелень.

Розвиток фінансової грамотності та навичок підприємництва

Британські школи використовують уроки з вирощування продуктів як спосіб виховання у дітей фінансової грамотності та підприємництва. Діти продають або постачають свою продукцію іншим — батькам на спеціальних шкільних ярмарках або на фермерських ринках. Школи постачають вирощені дітьми фрукти та овочі у власні їдальні (безкоштовно чи платно), а також на місцеві підприємства та в громадські організації.

Зростання фізичної активності

Замість тривалого, переважно «‎сидячого» навчання, маємо більше часу на свіжому повітрі, ще й з активною участю всього класу.

Посилення інклюзивності освітнього процесу

Учні з особливими освітніми потребами отримують додаткову підтримку через прикладне навчання.

Особистісний розвиток дітей

Навчаючись поза класними кімнатами, діти отримують нові можливості для особистісного розвитку. Як результат — набувають таких важливих у дорослому житті навичок, як: робота в команді, зобов’язання та відповідальність, готовності до вирішення проблем, усвідомлення важливості побутових активностей.

Шкільне фермерство у Великій Британії набуло такої ваги, що кілька років тому в просуванні цієї ініціативи взяв участь Чарльз III, тоді ще принц Уельський, а нині вже король.

Шкільне фермерство — минуле й сьогодення

За своєю формою таке навчання не є новаторством. Однак цілі залучення учнів до нього за останні понад 100 років суттєво змінились. У журналі для американських освітян за 1916 рік читаємо про придбання земельної ділянки площею 40 акрів (приблизно 16 гектарів) для потреб середньої школи — як крок до розвитку професійно-технічної освіти.

Дослідники Університету Британської Колумбії в Канаді дослідили, що до 2009 року шкільне фермерство переважно було складовою програм професійної підготовки хлопчиків та юнаків. Міждисциплінарні курси на шкільних фермах мали наукове спрямування, а також включали управління фермою, бухгалтерський облік і бізнес, заходи зі збереження довкілля. Ідеї здорового харчування вперше згадуються у публікаціях вже цього тисячоліття і все більш активно з 2008-го року.

Від шкільної ідеї — до формування харчової грамотності населення

Поняття харчової грамотності суттєво відрізняється від знань про харчові продукти. Адже самі по собі знання про маркування поживних речовин, безпечність їжі та інше не несуть користі здоров’ю людини чи суспільства. Відбувається це за рахунок конкретних дій. Як пишуть дослідники Квінслендського технологічного університету Австралії Хелен Анна Віджен та Даніель Галлегос, «харчова грамотність — основа, що дає можливість кожному з нас, нашим домогосподарствам, громадам та націям захищати якість раціону шляхом змін та зміцнювати харчову стійкість із часом».

У мирні часи ми й справді здатні сформувати цей правильний раціон. Але будь-які життєві турбулентності, як-от повномасштабна війна в Україні, ставлять цю можливість (а отже і здоров’я) під загрозу. Що робити в таких умовах, гарно ілюструє інфографіка нижче. Це прості поради для кожного з нас на шляху до продовольчої грамотності. А відтак — і до збалансованого раціону. Втілювати ці кроки слід почати ще в школі:

Складові харчової грамотності за Хелен Анна Віджен та Даніель Галлегос

Тим часом школярі з Рудок планують детально описати свій досвід городництва та разом із кресленнями ділянки, порадами експертів, переліком рослин та прикладами, до яких страв їх додавати, поширять знання у вільний доступ. Кажуть, хочуть так допомогти іншим школам створити подібні городи.

ТАКОЖ ЦІКАВО: