Чи орієнтуються сучасні десяти та 11-річні діти у навігаціях сайтів? Чи розпізнають контекст, авторські натяки, чи правильно трактують метафори? Зможуть знайти потрібну інформацію в інтерв’ю з експертом, на інфографіці, інтегрувати з різних джерел? Відповіді на це дає Міжнародне дослідження читацької грамотності PIRLS. Результати останнього оцінювання за 2021 рік нещодавно оприлюднили у звіті. У дослідженні навичок читання взяли участь майже 400 тис. чотирикласників у 57 країнах світу.
Читають гірше, ніж раніше
PIRLS нагадує PISA, але у фокусі — усвідомлене читання учнів початкової школи. Діти у різних країнах проходять уніфіковане порівняльне тестування з читання. Оцінювання проводиться кожні п’ять років з 2001-го. Втім, ініціатори (серед засновників міжнародні освітні компанії з США, Нідерландів та Німеччини) ще у 1960-х роках проводили попередні дослідження читацького рівня школярів, щоб глибше дізнатися про вплив на результати освітньої політики в різних країнах.
Як змінилися результати країн за минулі 20 років? Сінгапур — єдина країна, яка демонструє стійке покращення. Менш послідовно, але підвищується рівень у Великій Британії. У Македонії результати на диво стабільні. А ось у Нідерландах рівень читацької майстерності у школярів постійно знижується.
У двох третинах країн тих, хто читає впевнено, за останні 5 років поменшало. Експерти пояснюють це впливом пандемії COVID-19: дистанційно навчитися читати складно.
Вперше: тест онлайн та фейкові сайти
Цього разу вперше формат змінили: половина країн перевела тестування в онлайн (решта по-старому — на паперових носіях). Це дало змогу перевірити ще й навички онлайн-читання, які також потрібні сучасним школярам.
Цікаві та візуально привабливі «фейкові» сайти були спеціально створені для оцінювання. На барвистих веб-сторінках є різноманітні навігаційні функції, спливні вікна, посилання, вкладки, відео, аудіо, фотографії, діаграми, карти, анімована графіка та теж вигадана реклама. Текст з’являється та зникає залежно від наведення курсора, обертається, змінює колір. Усе це з одного боку, робить захопливим для дитини процес, а з іншого, дає змогу перевірити, як вона вміє здобувати інформацію у цифровому світі. Наприклад, за темою «Океани» були змодельовані три сайти, кожен до 10 сторінок: «Переваги океанів», «Екологія океану», «Забруднення пластиком». Щоб відповісти на всі запитання, діти мали інтегрувати інформацію з трьох джерел.
63%
серед опитаних школярів у Бразилії не вміють читати
21%
учнів з найвищими досягненнями у читанні
Навіщо там віртуальний вчитель?
Учневі допомагає віртуальний персонаж-педагог, який надає підказки після неправильного вибору. Наприклад, одне з завдань: обрати за назвою одне з 4 посилань, перейти туди, де має міститися потрібна інформація. Якщо учасник оцінювання помилявся, це знижувало бали, але його перенаправляли, куди треба, щоб він міг працювати далі.
Онлайн-завдання містили пошук значення певного терміну в Google, знаходження даних у відео, аудіо, аналіз карт. Були запитання, відповідь на які можна знайти лише в підписі до ілюстрації. Найскладніші завдання потребували самостійних висновків. Наприклад: «У недосяжній для людини Маріїнській впадині знайдено пластиковий пакет. З якою метою автори сайту з екології надали цей факт?» Для опори — варіанти відповідей, як неправильних («з’ясувати, чи тривожить це читача», «підкреслити цінність пакетів»), так і правильна («підкреслити приховану небезпеку»).
Перший досвід став успішним: в середньому 60% учнів успішно проходили онлайн-випробування.
Скільки часу школярі витрачають на пошук інформації?
У середньому близько половини учнів витрачали «30 хвилин або менше» на виконання за допомогою гаджетів домашніх завдань. У них найкращі результати з читання. Кожен четвертий опитуваний школяр обрав «понад 30 хвилин». У них дещо гірші результати.
Експерти вважають, що триваліший час на пошуки інформації може бути наслідком того, що дітям важче, ніж першій групі, читати, тож більше часу йде на пошуки, а ще звичкою відволікатися або тим, що у школі їм дають додаткові завдання. Очевидна одна закономірність: діти, які повідомили, що «майже або ніколи не витрачають на це час», мали найнижчі досягнення з читання. Правдиво й те, що пошук не під силу учням, які погано вміють читати, так й те, що без уміння у цифровому світі знаходити інформацію не розвиваються читацькі навички.
Що саме діти роблять на PIRLS?
Традиційна частина, звісно, теж була: читання та відповіді на питання до художніх та наукових текстів. Перші були представлені оповіданнями або уривками творів з ілюстраціями. Це сучасні або класичні історії з 1-2 персонажами, сюжет із однією-двома центральними подіями, очевидною ідеєю або мораллю.
Наукові тексти мали презентаційні елементи: діаграми, карти, ілюстрації, фотографії або таблиці.
У переважній більшості країн учні мали однакові успіхи з художніми та науковими текстами. Але є й цікаві винятки, де діти явно значно краще підготовлені шкільною системою сприймати лише літературні образи (у Франції, Німеччині, Данії, багатьох інших країнах Європи, на Кіпрі, найбільш виражена різниця у Греції та США). Або, навпаки, їм ближчі тексти, подібні до сторінок підручників (у Єгипті, Туреччині, а найбільш помітно у Гонконгу та Китаї).
Половина запитань до текстів потребувала пошуку інформації та формулювання простого очевидного висновку з фактів. Інша половина вимагала аналізу, інтерпретації. Зазвичай другі навички складніші, тож учні виконували завдання або однаково, або питання на аналіз давалися важче. Помітно зв’язок: загальна читацька компетентність значно гірша в тих, у кого низькі бали за завдання на аналіз та інтерпретації (такі тенденції помітні в таких країнах, як Азербайджан, Південна Африка, Республіка Косово, Узбекистан). Але є кілька країн, де учні на високому рівні аналізують та інтерпретують дані, але значно гірше шукають інформацію (США, Австралія, Албанія, Польща). Відтак фахівці пропонують проаналізувати відмінності у навчальних програмах країн, аби зрозуміти, що призвело до таких результатів, та як краще прищеплювати ті чи інші читацькі навички.
Де більше успішних юних читачів?
Результати тішать: школярі 43 країн мають високі досягнення. У майже трьох чвертей країн досягнення учнів вищі за середні. Але існує значний діапазон показників у майже 300 балів від країн з найвищими результатами до країн з найгіршими.
Серед, так би мовити, переможців — Сінгапур, Ірландія, Гонконг, Англія, Швеція, Литва, Фінляндія, Польща, США. Знизу таблиці опинилися: Азербайджан, Узбекистан, Оман, Республіка Косово, Бразилія, Іран, Йорданія, Єгипет, Марокко, Південна Африка.
Одна з частин дослідження була присвячена тому, як самі школярі оцінюють навички читання. Вони мали вказати, наскільки правдиві твердження про те, як добре вони вміють читати. У середньому 43% школярів вважають, що «дуже впевнено читають», 35% — «впевнено», 22% — «погано читають». Учні четвертого класу мають точну самооцінку власного рівня читання. Приблизно такими самими їхні результати й були об’єктивно.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Книжки на літо: що почитати з дітьми на канікулах
Усвідомлене читання: чому важливіше читати не швидко, а з розумінням?
Як визначають рівень читання?
Початковий: учень має знаходити факти та робити очевидні висновки, переказувати події твору.
В середньому у світі лише 6% опитаних чотирикласників з різних причин після початкової школи не вміють усвідомлено читати. Це позитивні дані, адже людство наближається до загальної базової грамотності. Втім, є разючі винятки, які вимагають допомоги: у Туреччині серед опитаних школярів тих, що не вміють читати, 14%, у Бразилії — аж 63%, а у Південній Африці — 81%.
Середній: додається навичка знаходити аргументи в тексті до своїх припущень, коментувати почуття персонажів. У середньому три чверті дітей у 4 класі досягали такого рівня. Але в Південній Африці — лише 9%!
Високий: учень вже має робити неочевидні висновки, у художньому тексті міркувати про приховані мотиви, наміри персонажів, розпізнати значення метафор, у науковому — знаходити інформацію у таблицях, схемах, діаграмах. Наприклад, неочевидний висновок до наукового тексту «Дивовижний восьминіг»: «Чи красиві картини виходили у восьминога, який зміг впоратися з фарбами?» Відповіді у тексті немає, але те, що автор взяв слово «картина» у лапки, має наштовхнути на думку, що він іронізує над результатом.
Високий рівень в середньому у третини дітей, які пройшли PIRLS. Але у 10 країнах з низькими загальними показниками читання, таких було значно менше: наприклад, 7% в Ірані або 5% у Єгипті.
Просунутий: про тих, хто вміє визначати точку зору автора, оцінювати авторський стиль, художні засоби, композицію, інтегрувати дані, самостійно порівнювати їх, знаходити значення застосування візуальних та інтерактивних елементів.
Скільки учнів досягло просунутого рівня? У середньому таких школярів у 4 класі — 7%. В Іспанії, Франції, Бельгії таких свідомих читачів менше, ніж в середньому у світі. А в Узбекистані та Республіці Косово взагалі ніхто з дітей не досягнув такого рівня. Утім, є Англія та США, де 18% учнів з найвищими досягненнями у читанні, Гонконг — 21%. А у Сінгапурі кожен третій чотирикласник вже досягнув цього найвищого рівня.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
