Чи справді ми бідні, і до чого тут школа?

За що дали Нобелівську премію 2019 з економіки

Чи вважаєте ви себе бідним? А Україну загалом? Можливо, ви здивуєтеся після того, як прочитаєте, що таке бідність, і скільки людей у світі живуть у злиднях. Троє вчених-економістів провели низку експериментів, щоб зрозуміти, як взаємопов’язані бідність із освітою, здоров’ям та світоглядом людей. Саме за ці польові експерименти вони отримали Нобелівську премію з економіки 2019. Український проєкт Nobilitet щороку проводить науково-популярну вечірку-лекторій, де фахівці різних галузей пояснюють, кому і за що присудили найавторитетнішу премію у світі. Освіторія пропонує конспект виступу економіста Володимира Вахітова, який досліджує нераціональну поведінку людей і вважає, що від бідності нас може врятувати лише отримання нових навичок.

Кому дали Нобелівку з економіки?

Дали трьом економістам — це Абіджит Банерджі, Естер Дюфло та Майкл Кремер.

Абіджит Банерджі

Естер Дюфло

Майкл Кремер

Коли індійська газета написала, що Абіджит Банерджі та його дружина отримали Нобелівську премію, це був великий скандал, бо у цій премії Естер Дюфло головна, а інші два лауреати співпрацюють із нею. І це попри те, що Банерджі колись був її професором. Естер 46 років — вона наймолодша жінка-економіст, що отримала Нобелівку. Під час підготовки своєї докторської працювала у Москві — досліджувала, як працює країна, що розвивається. Пізніше разом із чоловіком Абхіджит Банерджі, випускником Гарварда та викладачем в університетах Ліги Плюща, заснувала лабораторію із дослідження проблем бідності. Майкл Кремер вивчає питання економіки здоров’я, освіти, сільського господарства — те, що прямо впливає на рівень бідності у найбідніших країнах.

Усі троє науковців отримали Нобелівську премію за те, що провели низку експериментів для подолання бідності на планеті.

Що таке бідність?

Бідність буває різна:

  • відносна бідність залежить від рівня розвитку країни;
  • суб’єктивна — кожен громадянин відповідає на питання
    «Чи вважаєте ви себе бідним?». За цим показником Україна — дуже бідна: 60 % вважають себе такими.
  • Бідність може бути об’єктивна. Світовий банк розділяє країни за рівнем доходу. Найбідніші країни ті, де людина на день витрачає менш як 2 доларів. Країни з рівнем нижче середнього — 3 долари на день на людину. У найбільш розвинених країнах кожен витрачає понад 5,5 доларів на день.

У 1981 році на планеті було 2 мільярди дуже бідних людей — це 40 % тодішнього населення. Зараз у злиднях живе приблизно 1 мільярд. При цьому кількість заможних людей дуже збільшилась — їх понад 7 мільярдів. За останні 30 років вперше в історії людства рівень бідності постійно знижувався. Якщо 100 років тому майже 80 % населення планети жили за межею бідності, то зараз таких людей лишилося менш як 10 %.

Світовий банк вважає: бідність — це голод, відсутність притулку, людина не може звернутися по медичну допомоги, якщо захворіла, не має доступу до школи і не вміє читати, не має роботи, а також боїться майбутнього і живе одним днем. Бідні люди не планують своє життя і майбутнє, усі їхні рішення зосереджені на дуже малому відрізку часу.

Зображення: nobilitet.com

Чи є бідною Україна?

Світовий банк відносить Україну до країн, де бідною вважається людина, що витрачає менш як 5,5 доларів на день на людину. За цим критерієм в Україні таких близько 4 %. Показник «жахливої бідності» — злидні, коли людина витрачає менше ніж 2 долари на день — таких в Україні близько 0,1 %.

Якщо порівняти із країнами-сусідами, то на менше ніж 5,5 доларів на день живуть 66 % людей у Киргизстані, 50 % у Вірменії, 44 % у Грузії, 16 % у Молдові (за даними 2015–2017 років).

У ЄС бідність вимірюють за таким принципом. Якщо у людини відсутні 3 позиції зі списку, значить ця людина бідна:

  • Телефон
  • Кольоровий телевізор
  • Пральна машина
  • Авто
  • Гроші на відпочинок поза домом щонайменше тиждень на рік
  • Гроші на страви із м’ясариби через день
  • Гроші на непередбачувані витрати
  • Грошей вистачає на комфортну температуру в оселі
  • Грошей вистачає на сплату оренднихіпотечнихкомунальних платежів

Бідність — це обмеженість доступу не лише до грошей, а до ресурсів у широкому значенні слова:

  • до капіталу — грошей, технологій;
  • до освіти та інформації
  • до здоров’я — чиста вода, ґрунт, повітря
  • до інституцій — право голосу, самоуправління

Найсильніший зв’язок у бідності і стоматології — що бідніші люди, то гірші у них зуби.

Дуже тісний зв’язок між бідністю і освітою — бідні люди часто не знають про можливості або більш раціональні рішення, або загалом про те, що відбувається у світі, тому чинять нераціонально.

Що об’єднує бідних людей?

  • Обережне ставлення до ризику і прийняття рішень, недовіра до банківської системи та інвестицій;
  • Низький рівень довіри до інституцій та одне до одного; довіра — це соціальний капітал, там, де немає довіри, вести бізнес дуже складно.
  • Бідні не вміють планувати і відкладати гроші.
  • Бідні не вміють інвестувати — ні гроші, ні час.
  • Бідні приймають нераціональні рішення. КМІС проводив опитування серед тих українців, які вважають себе бідними. Їх запитали, що б вони зробили, якби раптом отримали 4 тисячі гривень. Більшість відповіли, що купили б дорогу іграшку дитині, або потішили б дружину походом у дорогий ресторан. Майже ніхто не відповів, що вклав би ці гроші у свою освіту, розвиток навичок. Бідні люди загалом не схильні інвестувати.
  • Бідні люди не вірять у себе.
  • Мають високі надії на сторонню допомогу.

Як звикли долати бідність у світі?

Фонди подолання бідності давали гранти, соціальну допомогу, допомога речами — ліки, одяг, їжа. Основними донорами зазвичай є заможні країни, церква. Естер Дюфло дійшла висновку і довела, що просто так давати гроші бідним країнам неефективно. В бідних країнах слабкі інституції, тому до людей допомога майже не доходить. Разом із колегами вони провели низку польових експериментів, щоб зрозуміти, що діє ефективніше за гроші.

Експеримент 1: Школа

Була піддослідна і контрольна група, учасників обирали випадково. Кремер ставив експеримент у школах Африки, а Дюфло і Банерджі у школах Індії, результати були подібні. Діти в бідних країнах нарікають, що не можуть вчитися, бо вони голодні, а вчителі кажуть, що не можуть навчати дітей, бо у них немає підручників. Різним контрольним групам спробували роздавати їжу або підручники, в інших групах запропонували вчителям займатися більше із дітьми, які не встигають за програмою навчання.

Експеримент 2: Щеплення

Цей експеримент проводили в Індії під час епідемії кору. Дюфло запропонувала довільно розподілити села регіону на 3 групи: контрольна група не отримала нічого, там просто закликали людей робити щеплення; у другу групу сіл приїхали медпрацівники на обладнаних авто і робили щеплення усім охочим; у третю групу приїхали медпрацівники на таких самих авто, і усім, хто зробив щеплення, дарували мішечок сочевиці. У контрольній групи вакцинувалися 6 %, у другій — 18 %, у третій — 39 %. Зрозуміло, що вартість однієї вакцини була найнижчою у третій групі, адже у вартість входить оплата роботи медперсоналу, доїзд авто тощо. Що більше щеплень в одному місці вони зроблять, то дешевшою буде вакцина.

Зображення: nobilitet.com

Експеримент 3: Москітні сітки

Москіти переносять малярію, тому людям потрібні москітні сітки. Провели експеримент — роздавати сітки задарма і продавали їх. Виявилось, що люди не цінували те, що отримували безкоштовно. Коли ставили мінімальну ціну за сітку, люди більш відповідально ставились і використовували її за призначенням.

Що показали експерименти?

  • Роздавання грошей чи товарів у чистому вигляді неефективне, ефективними є інші види втручання.
  • Економічна теорія — це не про гроші, а про людей і те, як вони поводяться. Фокус зі щепленнями може спрацювати у Індії, а у селі Харківської області — можливо, ні.
  • Правильний точковий вплив на стимули і поведінку людей має більший ефект, ніж великі загальні програми.

    Источник: www.osvitoria.media

    No votes yet.
    Please wait...

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *