«Женихи» нині з’являються вже у перших класах. Чим це відрізняється від тих почуттів, які були в їхніх батьків? Як поводитися, якщо 7-річний син заявляє, що одружиться з однокласницею? Або 6-річна дівчинка намагається обрати одного з двох кавалерів? Відповідає психоаналітик Марія Гончаренко.
У одній столичній приватній школі хлопчик день за днем сидів на уроках у 3 класі, відповідав, виконував завдання. Що тут незвичного? Те, що він — першокласник. І аж ніяк не вундеркінд. Просто у цьому класі навчається його «обраниця». Він був готовий на все, аби посидіти з нею за партою. До слова, це перше кохання було взаємним — дівчинка теж відстоювала право бути разом. На щастя, вчителі повелися досить делікатно, аби не гримнути: «марш до свого класу». Вони дозволили деякий час таке «порушення порядку» замість того, щоб розлучати маленьких Джульєтту та Ромео. А самі потроху переконували, що зустрічатися після перерви цікавіше, ніж постійно бути разом.
«Мені дісталася Аліса», — розповідав одній моїй подрузі 8-річний син. «Вона така маленька, хвороблива, плакса. Але інші дівчатка вже когось обрали. А кому ж я «валентинки» писатиму? Я, може, одружуватися з нею не буду, коли виросту. Але зараз буду з нею ходити. Я сказав у класі, що вона на одну блогерку схожа. І буде тендітна, коли підросте. І плаче, бо в неї почуттів багато, а це ж добре, так? То до неї тепер краще ставляться».
За цими милими історіями — сценарії стосунків, які вже вибудовують діти. Тож основне, що не треба робити батькам, — знецінювати, насміхатися, забороняти. «Треба думати про уроки, а не про дурниці», «Два вершка від горшка, а вже женихається», «Вже крутиш попою перед хлопцями?», «Та в тебе таких Маш ще десятки буде» — всі ці фрази, здається, і так не в ходу у прогресивних мам і тат. Але є менш помітні спокуси. Наприклад, втішати сина чи доньку, якщо їхні почуття не взаємні: — Та ти про це й не згадаєш, як дорослим станеш! Це все пусте!
Це теж саме знецінення, яке не зменшує сум, а подвоює: ще й батьки не розуміють.
Не можна з найліпших міркувань розкривати секрети дитини родичам, а тим паче вчительці.
Ще варіанти: розчулюватись від дитячого першого кохання, і не замислюватися, чому ж саме вчиться ваша дитина. Для початку варто усвідомити, що нині все це відбувається трішки інакше, ніж у нашому дитинстві.
7 відмінностей сучасного першого кохання від того, що було у батьків:
Що можна порадити батькам
1. Побачити, чи не заважають незадоволені потреби
Отримувати досвід спілкування часом не дають незадоволені батьками потреби в увазі, підтримці, ніжності. Якщо дитина хоче від однокласника майже материнської турботи, звісно, це мало кому сподобається. Такий хлопчик чи дівчинка можуть стати «липкими», нав’язливими. Трапляється навіть «закоханість як помста». Батьки родили «чужу» сестричку, а я буду весь час проводити з «чужим» однокласником. Тож якщо перше кохання — це сигнал SOS батькам, допоможіть сину чи доньці. Краще доотримати тепла у 7 років, ніж шукати його у випадкових партнерах у 30 років.
2. Коли треба до психолога
Інколи дитина копіює стосунки батьків. Наприклад, командує, виказує претензії, закатує істерики, самостверджується коштом інших. Особливо часто це стається, якщо батьки розлучилися, і все пройшло не екологічно. Тоді дитина «відпрацьовує» ваші помилки, замість того, аби усвідомлювати свої вподобання. Не шукає свій сценарій стосунків, а живе негативними стереотипами. Уникнути цього допоможе сімейний психолог.
3. Поважайте вибір
Першокласниця, яка так подобається синові, навряд чи стане вашою невісткою. Але те, що вам не подобається, може бути важливим і потрібним вашій дитині. Це гарний момент усвідомити: діти — не наше віддзеркалення. Вони інші.
4. Допомагайте виокремити важливе
Можна допомогти зрозуміти, що саме приваблює і де це шукати. Наприклад, класика: «панянка та хуліган». Чим бешкетник приваблює дівчинку? Сміливістю? Кумедністю? Дивляться на неї знизу догори? Втягує у пригоди? То може чемний та розумний хлопчик з циркової студії її теж зацікавить? Якщо просто сварити, аби не гралася з «отим хуліганом», заборона зафіксує увесь образ. І у 15 років донька шукатиме саме «асоціального типа».
5. Звертайте увагу на «токсичні стосунки»
До вашої дитини ставляться як до раба? «Перша любов» принижує, порівнює з іншими, обманює? Ваш син чи донька вважають однокласника «своєю власністю»? У дорослих є досвід, аби побачити патологічні сценарії. Але переконайтесь, що йдеться не про ваші уподобання (характер, інтереси, зовнішність «обранця»), а саме про токсичні стосунки. Нічого не забороняйте! Пояснюйте, діліться досвідом, ставте запитання («Чому ти щодня щось даруєш дівчинці, а вона навіть листівки тобі не зробила?»). Вчіть поважати особисті кордони: не переслідувати і не давати себе «атакувати».
6. Слухайте та радьте, коли просять
Дайте змогу дитині обговорити все, що хвилює. Це школа стосунків: як звернути на себе увагу, сподобатися, казати компліменти, що робити з ревнощами, відторгненням тощо. Діліться досвідом та радьте, коли дитина сама запитує. Якщо син чи донька годинами тільки про це й говорить, переведіть активність у творчість: хай намалює (виліпить, зробить аплікацію) того, хто подобається, або саме почуття любові чи суму. Це добре вплине на креативність. Недарма шедеври митців народжувалися з кохання!
Источник: www.osvitoria.media
