Використання російськомовних джерел у школі наразі є питанням моралі. Деякі речі є очевидними, а деякі — викликають сумніви та суперечки. Чи можна давати школярам на опрацювання посібник російського видавництва, перекладений українською? Чи варто вмикати відео російського автора, переозвучене державною мовою? Розбиралися у цих питаннях із експертами. А також підготували перелік корисних ресурсів українською мовою.
Чи законно використовувати російський контент у школах?
Поки що держава офіційно не заборонила використання російськомовних чи перекладених російських джерел у навчальних закладах. Проте народні депутати подали відповідний законопроєкт, і Верховна Рада вже ухвалила його в першому читанні.
Депутати пропонують внести зміни до Закону України «Про освіту», щоб захистити освітньо-інформаційний простір України від впливу російського імперіалізму.
Пропонують заборонити посилання на джерела інформації, створені на території росії, її державною мовою, громадянами або підданими, юридичними особами, зареєстрованими на території росії.
Ці заборони стосуються освітньої, науково-освітньої програми та наукових досліджень.
Терміни впровадження закону — 5 років від моменту, коли він набере чинності. Депутатка та одна з авторів законопроєкту Інна Совун в інтерв’ю Радіо Культура так прокоментувала цей термін:
«Ми розуміємо, що треба виділити час та ресурси, аби підготувати нові підручники для освіти українською мовою. Для науки про терміни впровадження треба ще подумати. Адже припинити цитувати певні російські джерела можна хоч завтра. За умови, що всі винятки і зауваження з боку наукової спільноти будуть прописані.»
Свою думку щодо російської мови в ексклюзивному інтерв’ю для «Освіторія.Медіа» висловив Оксен Лісовий, міністр освіти і науки:
«Питання мови принципове, адже російську мову використали як зброю проти нас, як інструмент для маніпуляцій і подальшого вторгнення та вбивств. Спершу йшла мова, за нею — культура, далі — корупція. Усе це інструменти окупації. І сьогодні дерусифікація — наша принципова позиція, і система освіти повинна бути лідером у цьому питанні. Завдання армії — відкинути ворога, завдання системи освіти — видалити інструменти окупації.»
Чому педагогам варто відмовитись від усього російського?
Віра Скуратова,
викладачка, співзасновниця ГО «Спільномова»
Якщо говорити не про закони та правила, а поглянути на ситуацію з людської точки зору, то ми бачимо, що тема мови — дуже емоційно заряджена. Виникає напруження між двома полюсами: категорично налаштованими патріотами та російськомовними людьми, які відчувають зовнішній тиск. Тут варто відійти від оцінювальних суджень, адже вони зовсім не мотивують.
Пропоную розглянути максимально об’єктивні критерії, чому краще не використовувати будь-який російський контент у школах.
Фінансова складова
Нещодавно я пояснювала своєму 14-річному сину, чому ми купуємо «Мобі Діка» українською, а не російською. Здавалося б книга та сама, відрізняється лише мова перекладу. Але тут питання в ціноутворенні та фінансовій вигоді російських видань.
Якщо говорити про контент для навчання, то російського справді дуже багато. Адже це може бути просто дешевше. Собівартість перекладу російського матеріалу українською коштує, наприклад, 10 грн. А собівартість розробки аналогічного українського матеріалу — 100 грн. Зрозуміло, що перший значно простіше просувати, він вигідніший користувачу.
Але погляньмо на об’єктивні раціональні аргументи. Ви заходите на російський сайт, і для вас здавалося б нічого не коштує просто завантажити потрібний матеріал. Але сайт має заробіток із реклами, яку переглядають його відвідувачі. І тим самим ви генеруєте дохід російським авторам. Також російські платформи чи пошуковики платять податки. Тому цей економічний аргумент варто взяти до уваги.
Підтримка українських авторів
Матеріалів українською є досить багато, поки що вони не надто поширені. Тому перш за все виникає питання популяризації та підтримки українських педагогів, які розробляють такі матеріали.
Наприклад, останні приблизно 15 років активно розвивається альтернативна освіта. І за роки карантину альтернативні школи стали надзвичайно популярними. Викладачі таких навчальних закладів дуже «заряджені» на продуктивність: вони створюють величезну кількість освітніх матеріалів.
Є спільнота «Київські хоумскулери». Там педагоги створюють величезні масиви доробків для шкіл. Адже однією з причин, чому вони пішли в альтернативну освіту, було незадоволення навчальними матеріалами традиційної.
Важливо цікавитися напрацюваннями українських освітян. Часто автори навчальних матеріалів проводять презентації та семінари. Варто шукати та дізнаватися про українське, адже це питання підтримки та розбудови середовища.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Пушкін слідом за кораблем: що робити з російськими письменниками у школах?
Чим загрожують російські мультики, навіть якщо вони перекладені українською мовою?
Мовне середовище
Щодо використання російськомовного контенту у школі. У нашій країні існує величезний стереотип, що ми всі білінгви. Ми у «Спільномові» зараз працюємо з 8 дитячими садочками, і на власні очі бачимо, що це не так.
Досить велика частка дітей 5-6 років не знають українську мову на достатньому рівні для навчання в українській системі освіти.
У нас поки що не сформоване на достатньому рівні україномовне середовище. Тому в багатьох дітей є проблеми з практикою української мови. Якщо дитина приходить до дитсадка і не знає слова «човен», то вона не зрозуміє віршика про човник.
Якщо учень з російськомовної сім’ї, розмовляє російською з друзями, то навчання у школі — може бути єдиним його контактом з українською мовою. Звісно, такій дитині буде легше сприймати російськомовні ресурси, але лише у короткостроковій перспективі. А у довгостроковій — це буде створювати їй проблеми. Адже ці діти виростають потім абсолютно відрізаними від українського культурного поля. Тому питання щодо російської мови у школі досить категоричне.
Трансляція російської культури
Навіть якщо матеріал перекладений українською мовою, семантичне навантаження залишається тим самим. Важливо розуміти, що це створювали росіяни, і вони транслюють свою культуру.
У художній літературі трансляція російського бачення світу вивчається досить давно. Єва Томпсон, із сучасників — Тарас Лютий, Віра Агеєва, — наголошують на тому, що не буває «просто« літератури: вона обов’язково транслюватиме притаманні росіянам наративи. Кавказці — «дикі люди з гір», українці — «смішні простуваті хохли», і так далі.
Те саме можу сказати і щодо дитячої психології. Коли я переглядала російські матеріали, то помічала токсичні меседжі. Наприклад, що дитина — дуже небезпечний маніпулятор, якого треба від народження постійно контролювати. Це подається делікатно, гуманно, але такі послання є. В англомовних джерелах зовсім інший дискурс.
Дуже показовим тут є кейс російської письменниці Олександри Мариніної. Вона пише масову літературу, легкі детективи, які здавалося б не мають глибокого сенсу. Її книги до війни продавались у багатьох київських книгарнях, у бібліотеках залишаються навіть зараз, хоча процес вилучення і триває. Тобто ця література досить популярна серед українців. Але якщо запитати читачів Марініної, чи підтримують вони росію — однозначно ні. «Це ж просто детективи, у них немає нічого політичного».
Проте, варто розібратись, хто така авторка. Мариніна досить довго працювала в МВС росії; її чоловік — полковник міліції. І зрозуміло, що вона буде транслювати корисні для російської влади меседжі. Якщо проаналізувати її літературу, можна знайти послання про те, що нікому не можна вірити, що одна людина нічого змінити не може і тому подібні. І очевидно, що людина, яка постійно читає цю авторку, також транслює ці меседжі.
Тому, коли ви використовуєте перекладений українською російський матеріал, зважайте, що він продовжує транслювати їхню культуру. Мова змінюється, а всі смислові навантаження залишаються.
Як сформувати проукраїнський колектив?
Наталія Кияк,
керівниця проєктів Гуманітарної місії «Проліска», ексочільниця Українського дитячого садочка «Мудрагелик»
Наш садочок працював з 2015 року, і завжди позиціонував себе саме як український. На час війни ми зробили паузу, але докладаємо зусиль, щоб відновити роботу.
Усі заняття в садочку відбувалися українською або англійською мовою. І коли дітки приходили до нас, ми попереджали: навчаємось і спілкуємось між собою лише українською.
Таке ж правило було і для педагогів. Наш садочок називається «Мудрагелик», і до нас ішли вихователі, які в житті сповідували українські цінності та ідеї.
Садочок невеликий, відповідно персоналу у нас було небагато. У нас працювали вихователі з різних міст: Києва, Запоріжжя, Макіївки, Стрия, але всі поділяли наші цінності.
У нас не було формальних правил щодо мови, але ми знаходили «своїх» людей. Наприклад, наша вчителька музики — засновниця кількох фольклорних колективів, яка грає на народних інструментах. Ми просто збудували проукраїнську родину.
За 7 років роботи садочка до війни не виникало жодних інцидентів та мовних питань. Ніхто не вмикав російську музику чи мультики. Могли бути пісеньки англійською, під які діти танцювали. Але нічого російського.
На мою думку, питання мови та культури варто ставити ще на етапі формування колективу та цінностей закладу.
Чим замінити російське: навчальні матеріали українською мовою
Альтернативна школа «БеркоШко» поділилася власними доробками, що стануть у пригоді українським учителям.
- MemoryCraft — тематичні заняття до пам’ятних дат.
- ПереФарбований лис — подкаст про літературу, психологію і світогляд.
- Лінгвоцид — інтерактивний меморіал русифікації.
- ЧасоЛінія — таймлайн історичних подій в Україні та світі.
Подкаст «Валентність»
- Філософія освіти
- Вікова психологія
- Ниточки історії
Задачники з математики для молодшої школи
- Для 1 класу
- Для 2 та 3 класів
Наталія Кияк нещодавно випустила альбом дитячих українських пісень «Пісеньки Лисички-Сестрички». Вони легкі та веселі, тож чудово підійдуть для занять з дошкільнятами.
https://youtube.com/@-iukrainiankidssongs577
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
