Абітурієнти виходять на фінішну пряму. Та що робити, якщо сину чи доньці байдуже, чи поступлять вони, а якщо вдасться, то на кого будуть навчатися. Швидко мотивувати? Просто змушувати? Хай отримує вищу освіту, а там розберемося? Дослідження особливостей покоління зумерів (тих, кому до 20 років) та поради експертів допоможуть розібратися у цьому.
1. Не переконуйте, а порадьте прислухатися до себе
Експерти вважають, що підтримки не зустріне вимога пристати на вашу точку зору – щодо користі вищої освіти, цінності певної спеціальності чи вибору університету. Думка батьків займає аж 4-е місце у переліку причин, які спонукають.сучасних тінейджерів визначатися з подальшою освітою. Батьки чи вчителі можуть бути надзвичайно застарілими, переконаний навіть директор Інституту політики вищої освіти Великобританії Нік Хіллман. А заклади вищої освіти, на його думку, недостатньо цікавляться, чи працюють за фахом їхні колишні студенти, особливо ті, яким було байдуже, де навчатися. Проте зрозуміти себе – не зайва пропозиція випускнику. Саме власному вибору найбільше довіряють зумери. А байдужість до майбутнього може означати, що батьки занадто тиснули з власними рішеннями, або що підліток, до когось прислухався – до приятелів, блогерів, інших авторитетів. Якщо він це усвідомить, легше буде чесно визначитися, яку професію прагне опанувати.
2. Врахувати пандемічну специфіку
Нове покоління важче сприймає невизначеність, тож нині прагне «пересидіти», аби лише не отримувати величезні завдання для самостійного вивчення на карантині. Тож керівник приймальної комісії британського університету Шеффілд Халлам», Філ Блор радить дізнатися в обраних університетах, як саме відбуватиметься навчання, якщо карантин передбачатиме тимчасову дистанційну роботу. Допомогти в цьому і можуть батьки. Запитайте про конкретні плани щодо необхідного факультету (бо в одному й тому закладі освіти можуть бути нюанси – приміром, розроблене повноцінне онлайн-навчання для майбутніх юристів, але нічого немає для філологів). Краще дізнатися враження ще й студентів, які навчалися торік. Що детальніше абітурієнт буде знати план навчання на будь-який випадок, то менше буду його тривога щодо вступу у цьому році.
3. Краще звернути увагу на недоліки, ніж на переваги
Зумери мислять не з позиції «що я отримаю», а з іншої «чого бракує». Тож більше довіряють зауваженням щодо вад. Не треба розписувати важливість вищої освіти у житті. Краще чесно, без нагнітання паніки розкажіть про «мінуси» життя без студентських років. Ось тільки без банального «підеш у двірники». Це має бути детальна доповідь з цифрами. Ще краще це спрацює, коли йдеться про плани випускника, скажімо, замість навчання створити музичну групу або стати блогером.
4. Відштовхуйтеся від хобі
Якщо вам здається, що дитину взагалі нічого не цікавить, скоріше за все, ви помиляєтеся. Більшість сучасних підлітків визначаються… вже після 14 років. Просто дорослі не хочуть це вважати вибором. Йдеться про улюблені хобі, якими зумери хотіли б займатися і на обраній роботі. Наприклад, підлітки ведуть влоги, читають реп, пишуть фанфіки, займається паркуром. Спробуйте знайти те, в чому дитина хотіла б удосконалюватися, і в чому може допомогти обраний факультет. Якщо син чи донька виглядають розчарованими, краще подати заяву на іншу спеціальність, ніж зовсім «вбити» мотивацію.
5. Дайте картинку
Зумери мислять образами, і якісь дрібниці можуть стати для них вирішальними. Скажімо, вони не захочуть отримувати більш-менш цікаву спеціальність, якщо уявлятимуть собі, що навчання проходитиме у незатишних академічно-пафосних аудиторіях (або взагалі обшарпаних). Цього року віртуальні тури багатьма університетами були розміщені в інтернеті, тож почніть саме з них.
6. Говоріть про практичну вигоду під час навчання, а не після
Зумери набагато більш практичні, ніж попередні покоління. Потребують матеріальних стимулів, хоча часто сприймають їх наївно. Навіть наявність печива та кави коштом фірми-роботодавця схиляють до вибору вакансії. Так само з навчанням. Тінейджери хочуть стати підприємцями, блогерами, спортсменами. Романтично сприймають, що нічого знати для цього не потрібно. «Подвійний диплом» чи пафосна репутація закладу вищої освіти сучасного підлітка не вразить, як і мана небесна після завершення навчання. Інша справа – те, що студентів певного університету беруть на практику під час навчання фірми «з іменем», те, що практичні роботи будуть цікавими, навички згодяться і для іншої роботи тощо.
7. Спирайтеся на тих, хто є авторитетом для дитини
За даними дослідження американської компанії, Morning Consult, 8 з 10 молодих людей прислуховуються до порад блогерів, до виборів, які вони роблять. Щоправда, у відеощоденниках не часто йдеться про освіту. «Перекопуйте» інформацію, і знайдіть тих блогерів, які вчаться в університетах або ж їхні зауваження, які допоможуть справі. Зумери довіряють одноліткам втричі частіше, ніж батькам.
8. Доведіть, що університет кращий за гугл
Сучасне покоління цінує те, чого не можна знайти в інтернеті. Інформація для лекцій? Її можна нагуглити або послухати кращих ораторів. Тож цінністю будуть лише кейси, творчі завдання, сучасний досвід, якого немає у широкому доступі.
9. Говоріть про глобальне
Батьки зазвичай розгублюються, якщо з’ясовується, що традиційні принади – слава та влада – на сучасних підлітків не діє. Приміром, стати відомим хоче лише один з семи тінейджерів. Категорично не хочуть відповідати за інших людей, брати на себе відповідальність більшість молоді, тож їм не цікава можливість швидкого кар’єрного просування, керівної посади. Проте не варто їх вважати приземленими.
Навпаки, випускників (дві третини опитуваних) цікавить здатність впливати на глобальну ситуацію у світі. Тож кажіть про те, що розробник ігор може створити таку, що вплине на думки людей у різних країнах. А фармацевт здатен з колегами розробити вакцину від COVID-19.
10. Сприймайте заклад вищої освіти як частину мозаїки
Батьківське серце прагне обрати найкращий університет для сина чи доньки. І не розуміє, коли ті планують: повчуся рік тут, потім в іншому, на магістратуру піду до третього. Це – частина мислення lifelong learning. Люди все одно навчатимуться протягом усього життя. Тож дитина природно планує не вищу освіту, а комбінацію потрібних їй курсів, таку собі освітню мозаїку.
11. Не говоріть про покликання
Читайте попередній пункт. Зумери не вірять у єдине покликання, а вбачають важливими для себе цілі грона інтересів. Тож цікава ідея для них – не обрати щось одне, а знайти спосіб зробити «мікс», займатися усім одразу і пов’язати це з отриманням вищої освіти.
12. Якщо дитина не хоче поступати, обговоріть gap year
У Великобританії кожен десятий випускник рік відпочиває після школи та мандрує по світу, бере участь у волонтерських програмах. Одразу спадає на думку, що ця дорога звичка – не для нас. Втім, в Ізраїлі є інший варіант: чимало випускників школи після обов’язкової армії (і хлопці, і дівчата) працюють та відкладають гроші, роблять невеличкі власні проєкти аби хоча б наполовину оплатити мандрівку. І вже потім вирушають в іншу країну. До того ж є чимало міжнародних волонтерських проєктів, до яких можна долучитися вчорашнім школярам.
Источник: www.osvitoria.media
