«Кавуновий сніг» та перша антарктична виставка мистецтва: 10 унікальних фактів про станцію «Академік Вернадський»

Фото надане Національним антарктичним науковим центром

Текст: Сергій Яковлєв

Розповіді про українську антарктичну станцію «Академік Вернадський» викликають в учнів захоплення і одразу безліч питань. Які дослідження там проводять? Чи працють на станції жінки? Які тварини мешкають поруч з полярниками? Спільно з Національним антарктичним науковим центром України підготували 10 цікавих фактів для ваших уроків.

29 років тому, 6 лютого 1996 року, відкрилася нова сторінка української науки. Велика Британія передала Україні станцію «Фарадей», що стала першою і поки що єдиною антарктичною базою незалежної держави.

Перейменована на честь першого президента Академії наук України Володимира Вернадського, станція відкрила перед українськими вченими унікальні наукові горизонти.

Що зробило її особливою і чому вона залишається надзвичайно важливою для України та світу? Погляньмо на найцікавіші факти.

Символічна оплата

Станцію «Фарадей» передали безкоштовно. Але під час зміни прапорів 6 лютого перший український бейскомандер Геннадій Міліневський символічно передав британцям 1 фунт стерлінгів. Цю монету вмуровано в стільницю бару «Фарадей» на станції. Сьогодні її можна побачити як нагадування про цю історичну подію.

Момент передачі станції.
Фото надане Національним антарктичним науковим центром

Символічний фунт.
Фото надане Національним антарктичним науковим центром2.

Відкриття озонової діри

Озонова діра, яка стала символом глобальних кліматичних змін, була відкрита саме за даними станції «Фарадей». Тут британські вчені виявили явище зниження концентрації озону, що потім вплинуло на екологічну політику всього світу. Сьогодні українські полярники продовжують моніторинг стану озонового шару.

Перший бейскомандер Геннадій Міліневський вимірює озонову діру. Фото надане Національним антарктичним науковим центром

Сучасні вимірювання озону тим же приладом. Фото надане Національним антарктичним науковим центром3.

Жінки на станції

У часи британської станції «Фарадей» усі дослідницькі команди зимівників формували виключно з чоловіків. Українська антарктична історія починалася так само — у складі першої експедиції жінок не було. Але вже в наступній місії ситуація змінилася: на станції протягом року працювали чотири українки — геофізикиня Марина Орлова, метеорологині Світлана Краковська та Людмила Маньківська, а також кухарка Галина Колотницька.

Утім, незабаром участь жінок у річних експедиціях припинили через негласне рішення керівництва антарктичного центру. Лише 2019 року, після 22-річної перерви, гендерну справедливість було відновлено: до 24-ої Української антарктичної експедиції долучилися біологиня Оксана Савенко та лікарка Наталя Бабій. Відтоді жінки-полярниці майже постійно беруть участь у річних експедиціях.

Фото надані Національним антарктичним науковим центром

Безперервні наукові спостереження

Станція відома своїми безперервними спостереженнями. Деякі геофізичні та метеорологічні спостереження на «Вернадському» є найтривалішими в усій Антарктиці: кліматичні ведуться щодня з 1947 року, магнітного поля Землі — з 1954, рівня озону в атмосфері — з 1957.

Ці багаторічні ряди даних дозволяють ученим аналізувати довгострокові тенденції кліматичних змін, що є ключовим для розуміння та прогнозування глобальних процесів. Так, учені змогли зареєструвати, що за останні 70 років середньорічна температура повітря в Антарктиці зросла на понад 4 С°.

Безперервність спостережень потрібна для покращення навігації суден та літаків, прогнозування погоди та вивчення змін в атмосфері. І йдеться не лише про Антарктику, а про всю планету.

Антарктида зеленіє. Фото Андрія Зотова
5.

Криголам «Ноосфера»

19 серпня 2021 року Національний антарктичний науковий центр та Британська антарктична служба підписали угоду про придбання Україною королівського судна льодового класу «Джеймс Кларк Росс». Він відомий своєю здатністю долати кригу та крижані перешкоди товщиною до 3–4 метрів.

Придбання «Джеймса Кларка Росса», пізніше перейменованого на «Ноосферу», стало важливим кроком для України, оскільки останні 20 років країна не мала власного криголама для логістики та наукових досліджень, що обмежувало можливості вивчення змін клімату в полярних регіонах.

Цікаво, що саме це судно 1996 року доставило групу першої української антарктичної експедиції на станцію, і це надає йому особливого символічного значення для наших полярників.

Криголам «Ноосфера». Фото надане Національним антарктичним науковим центром

Найвіддаленіші вибори

Станція розташована приблизно за 15 тисяч кілометрів від Києва. Попри таку відстань, українські полярники активно підтримують зв’язок з Батьківщиною та беруть участь у виборчих процесах, голосуючи на найвіддаленішій виборчій дільниці.

Для забезпечення голосування організовують спеціальні процедури. Полярники використовують не «живі» бюлетені, а їхні роздруковані сканкопії, які напередодні надсилає ЦВК. Сам процес голосування часто відбувається в їдальні станції, де полярники збираються разом. Залежно від дати виборів і льодової обстановки нагода передати на «велику землю» протокол дільничної комісії з «мокрою» печаткою та самі бюлетені можуть потрапити і через місяць, а, буває, що і через рік. Тому ці документи у форматі сканкопій оперативно передають зі станції до ЦВК.

Вибори на станції «Академік Вернадський». Фото надане Національним антарктичним науковим центром7.

Різноманіття фауни

Станція розташована на острові Галіндез, де з весни до осені можна спостерігати скупчення субантарктичних пінгвінів. 2024 року їхня кількість досягла рекордних 7 тисяч особин, що свідчить про значний ріст популяції (2023 року їхня чисельність становила 4 тисячі).

Окрім пінгвінів, поблизу станції мешкають й інші тварини, зокрема домініканські мартини, сивки білі, тюлені Ведделла, морські леопарди та навіть морські котики, які восени часто відпочивають на прибережних ділянках. Їхня присутність додає унікальності місцевій екосистемі та є важливим аспектом для наукових досліджень.

Фото Сергія Глотова

Музей «Хатина Ворді»

На сусідньому острові Вінтер розташована дерев’яна база, зведена британцями 1947 року, яка нині є музеєм. У ній збережено автентичне облаштування, що дозволяє відчути атмосферу перших експедицій.

У часи британських досліджень цей будиночок слугував житлом та робочим простором для науковців, а також місцем для зберігання обладнання та матеріалів.

Після передачі станції «Хатина Ворді» була збережена як британський історичний об’єкт. Вона стала частиною культурної спадщини і є однією з туристичних локацій.

Хатина Ворді. Фото надане Національним антарктичним науковим центром9.

«Кавуновий сніг»

Антарктичним літом навколо української станції можна спостерігати рідкісне природне явище — «кавуновий сніг». Сніг тоді набуває червоного відтінку через цвітіння мікроскопічних водоростей Chlamydomonas nivalis. Ці одноклітинні організми зазвичай зелені, але під час антарктичного літа підіймаються ближче до поверхні снігу та виробляють каротиноїди, що надають їм червоного кольору.

Фото Андрія Зотова

Фото Сергія Глотова10.

Перша у світі антарктична артінсталяція

2023 року на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» з’явилася перша масштабна артінсталяція під назвою «Дім. Спогади».

Інсталяція авторства balbek bureau є символічним образом української хати з традиційними елементами: шиферним дахом, димарем та характерними вікнами. Вона розташована навколо старого британського паливного баку на спеціально зведеній платформі поруч зі станцією і витримує суворі антарктичні умови. «Дім. Спогади» покликана нагадати полярникам про рідний дім, підтримати їхній моральний дух під час тривалих експедицій.

Артінсталяція «Дім. Спогади». Фото Сергія Глотова

Фото Сергія Глотова

Зверніть увагу

На сайті Національного антарктичного центру України представлені різноманітні освітні матеріали, які можуть бути корисними для вчителів географії, біології, екології в навчальному процесі. Зокрема, тут можна знайти: