27 серпня народився Іван Франко. Його знають як генія слова, поліглота, науковця та громадського діяча. Ми пропонуємо поговорити про менш відомі факти з життя Івана Яковича. Чи можна назвати його феміністом? Що спільного у шлюбу Франка та соборності України? Який модний тренд письменника масово підхопили українці? Зібрали факти про Івана Франка, що дивують.
1. Одружився з розрахунку
Справа була не в заможності нареченої. Письменник одружився з Ольгою Хоружинською, дівчиною зі сходу України. У такий спосіб галичанин Франко наче втілював мрію всіх українців — соборність.
У листі до А. Кримського він писав:
«З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою і то більш освіченою, курсисткою.»
Ольга — випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат та жіночих курсів у Києві. Знала кілька мов, належала до заможної патріотичної родини. Проте дівчину не видали заміж насильно. Хоружинська також бачила переваги у цьому шлюбі. Чоловіки її сестер займались громадською діяльністю. Тому партнерство з відомим та радикальним Франком вона вважала гарною ідеєю.
Мету шлюбу ніхто не приховував. Тож на весіллі звучали тости не за щастя молодят, а за Соборність України.
2. Містик, що мав зв’язок із потойбіччям
Іван Франко був упевнений, що має надприродний зв’язок зі світом мертвих. Одного разу купив у львівського антиквара старий рукопис і видав власним коштом як невідому драму Адама Міцкевича. Бо так йому сказав дух покійного. Хоча у літературознавців немає сумніву, що це текст невідомого письменника.
Це був не єдиний випадок спілкування Франка з потойбіччям. Але записів про це небагато. Адже письменник не вів щоденників. Про його життя розповідають листи до друзів чи замітки. Наприклад, «Із спостережень над природою», 1915.
Але як почалося це спілкування з духами? Річ у тім, що у 52 роки Франко сильно захворів. І лікар відправив лікуватися його у містечко Ліпік, що у Хорватії. Не встановивши точного діагнозу, медики лікували Франка препаратами, що негативно впливали на нервову систему та викликали галюцинації. Очевидно, що звідси і надприродні здібності письменника.
3. Франко-фемініст
Іван Якович підтримував діяльність українського феміністичного руху. Галицьке суспільство у той час було консервативним та радикальним. Проте Франко не був його типовим представником. Він вважав жінок рівними собі та поважав їхнє право на вільну поведінку в суспільстві.
Зокрема питання нерівності прав чоловіків та жінок Франко підіймав статті «Жіноча неволя в руських піснях народних».
Але феміністичний рух викликав цікавість у Франка не лише у контексті літератури. Він також підтримував боротьбу жінок за рівність виборчого права.
У програмі Русько-Української радикальної партії, одним із авторів якої був Франко, йшлося про наступне:
«В справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кождій одиниці, без ріжниці пола, якнайповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя.»
4. Започаткував модний тренд
Іван Якович — перший, хто почав носити вишиванку під піджак. У родині Франків уміли вишивати та постійно носили вишитий одяг. Цієї традиції Іван Франко продовжував дотримуватися й коли переїхав до міста.
Син Івана Яковича Петро так згадує стиль батька:
«Батько залюбки одягався у сіру одежу. Майже завжди носив вишивану сорочку… На торжественні приняття одягав чорний «шлюсрок», рідко фрак.»
Таким описує Франка на святкуванні на честь Шевченка Михайло Яцків:
«Він сидів зі своєю дружиною, був у темно-синьому костюмі і вишиваній сорочці з синьою стрічкою.»
Тож Іван Якович відрізнявся своїм стилем серед галичан, які носили краватки чи пишні коміри. Але його тренд одягати вишиванку під піджак має відголос у сучасному суспільстві.
5. У будні — письменник, на вихідних — рибалка
З малих років та до самої старості Франко був завзятим рибалкою. Про це пише у своїх спогадах його син Тарас. Коли Іван Якович проводив з дітьми літні канікули, то вони перш за все йшли на рибалку. Він навчав синів плести сіті та робити приманку для риби.
«З тією рибою мати мала потім клопіт: треба було її варити, смажити чи маринувати,» — згадує Тарас Франко.
Також Іван Якович співпрацював при виданні альбому всіх видів риби. І після її презентації вдома у Франків висіли автентичні малюнки риб у рамках та за склом.
6. Майже лауреат Нобелівської премії
1915 року професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець подав до Нобелівського комітету кандидатуру Франка. В архіві Шведської академії зберігається документ, у якому зазначене ім’я Івана Франка.
Проте Іван Якович так і не став лауреатом Нобелівської премії. Річ у тім, що лист Застирця надійшов до Стокгольма надто пізно. На той момент список претендентів уже був затверджений.
На жаль, Франкові не судилося стати лауреатом. Наступного 1916 року він помер. А за правилами Нобелівського комітету, премія вручається лише живим претендентам.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
6 фактів про Стуса, які доводять, що він надзвичайно сучасний
Леся Українка очима сучасного підлітка: 5 приголомшливих фактів із життя письменниці
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
