Коли дитина налякана, втомлена чи розгублена — її «Wi-Fi до знань» вимикається. А психоемоційна підтримка — це той самий модем, що ловить сигнал. Важливо не просто викладати предмет, а й відновити довіру до навчання — і саме тоді з’являються увага, мотивація й результат.
Спікерка:
Олена Ніколаєва, програмна менеджерка у «СпівДія заради Дітей»
Комплексний підхід проєктів «СпівДія заради Дітей»
Повномасштабна війна в Україні вплинула не лише на психологічний стан дітей, а й на їхню залученість до навчального процесу. Часті переїзди, втрати, тривога, зміна шкіл чи формату занять — усе це спричинило серйозні освітні прогалини. Саме для їх подолання команда «СпівДія заради Дітей» розробила комплексний підхід, у якому навчання і психоемоційна підтримка є нероздільними.
Тут ми впроваджуємо психоемоційну підтримку просто в освітній процес. Це не окремий блок, а частина цілісної системи, де навчання і турбота не змагаються, а підсилюють одне одного.
«Кетчап + ПСС» — це інтегровані заняття, де діти не просто надолужують шкільну програму, а й відновлюють довіру до себе, до дорослих, до самого процесу навчання.
- Освітня складова («Кетчап») допомагає дітям надолужити втрачені знання через адаптоване, доступне та змістовне подання навчального матеріалу.
- Психоемоційна підтримка (ПСС) вбудована в саму структуру занять, допомагає дітям відновити емоційну рівновагу, побудувати внутрішню стійкість і відчуття безпеки.
Як це виглядає на практиці?
🔍Ситуація 1: «Мені лінь» — це вже прогрес
Менторка починає заняття з питання: «Як ви сьогодні?»
Один учень чесно відповідає: «Мені лінь, але я тут».
Це — про довіру, а не про лінь. Дитина дозволяє собі бути щирою. І саме після цього вона… першою розв’язує задачу.
🔍Ситуація 2: «Коли математика — про емоції»
Троє дітей сидять з вимкненими камерами, мовчазні. Менторка питає: «Яка геометрична фігура ти сьогодні?»
Одна дитина пише в чат: «Трикутник. Бо я гострий і хочеться згорнутись».
Це — емоційна самосвідомість.
Вчителька підхоплює: «Трикутник — гострий, але найстійкіша фігура. Давайте згадаємо види трикутників».
Знання й підтримка тут — не паралельні процеси, а єдиний ритм.
🔍Ситуація 3: «Саморобка без клею, але з підтримкою»
Під час онлайн-заняття виявляється, що в половини дітей немає клею. Менторка:
- не сварить,
- не згортає активність,
- а каже: «Подумаймо разом: як зробити це без клею, але з фантазією?»
Це і є емоційна стійкість у дії — не як теорія, а як практика з маленьких життєвих ситуацій.
🔍Ситуація 4: «Несподівана перерва в Zoom»
11 дітей на занятті. Усе йде за планом, поки хтось не каже: «А можна перерву? У мене брат співає гімн на повен голос!»
І менторка не сварить, а імпровізує: «Лінива руханка! Уявіть себе соняшниками під спів гімну!»
Це — не просто гнучкість. Це жива освіта, де кожна емоція — частина процесу.
«А можна ще?»: коли урок стає пригодою
Ці ситуації — не випадковості. Це — система. Заняття побудовані за чіткою логікою: налаштування → навчання → рефлексія. Це створює передбачуваність (знижує тривожність) і водночас дає простір для імпровізації та живого діалогу.
Це не «трошки рефлексії, трошки математики».
Це — живе середовище, де:
- вчитель і ментор — в унісон,
- діти рахують метафори, а не лише числа,
- аплікація без клею стає вправою на адаптивність,
- заняття завершується словами дітей: «А можна ще?»
«Діти тонко відчувають, коли навчання — не про примус, а про простір, де їх справді чекають. Ми будуємо заняття так, щоби кожна дитина знала: її почують, підтримають і безпечно проведуть через нове. Структура важлива — але не менш важливі тепло, довіра й живий контакт. Справжня освіта народжується там, де зустрічаються ясність і свобода», — каже Олена Ніколаєва, програмна менеджерка «СпівДія заради Дітей». Чому поєднання «Кетчап + ПСС» — не просто «класно», а життєво необхідно?
✔ Бо мозок не вчиться в напрузі
Коли дитина боїться чи втомлена — «Wi-Fi до знань» вимикається. ПСС — той самий зовнішній модем, що ловить сигнал.
✔ Бо повернення до навчання без стабільності — тимчасове
Навчання має починатися з емоційної безпеки, а не з параграфа.
✔ Бо ми навчаємо не лише предмета, а життя
Дитина вчиться помилятися без сорому, перепитувати без страху, сміятися без захисту.
✔ Бо діти пам’ятають не «тему», а емоцію
Вони запам’ятають: як із ними були.
✔ Бо все взаємопов’язане
Стан → увага → розуміння → мотивація → результат. Без ПСС — немає зв’язку з процесом.
✔ Бо рефлексія — не абстракція
Це: «Я зрозумів, що мені сподобалося», «Я побачив, де я молодець», «Я хочу ще раз».
Або навіть просто: «Метелик сів на квітку. Отже, я сьогодні впорався».
Ми будуємо не просто систему знань, а простір росту
Мета не в тому, щоб «надолужити шкільне». Мета — зміцнити людину. Дати опору, гнучкість, навичку вчитись і справлятись. Це і є справжня інвестиція в майбутнє.
«Ми щоразу помічаємо: коли в уроці є емоційна складова, діти краще не лише засвоюють матеріал, а й відтворюють хід уроку. Під час рефлексії вони згадують не сухі теми, а цілісну картину — що саме вони робили, як це відчувалося, що вийшло. Тобто знання не просто зачепилися, а вкорінилися через досвід. І саме такий підхід формує внутрішню мотивацію вчитись далі», — впевнена Олена Ніколаєва, програмна менеджерка «СпівДія заради Дітей».
Ми не просто «надолужуємо шкільне». Ми створюємо фундамент — для стійкості, гнучкості, здатності вчитись і справлятись. Це не лише про прогалини в знаннях. Це — про зміцнення самої людини.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
