Психологічна підтримка дітей на четвертому році війни: освітяни діляться досвідом

Формат психологічної допомоги дітям змінюється за роки повномасштабної війни. Від негайного реагування ми поступово переходимо до стратегій довгострокової підтримки. У цьому контексті фахівцям, які працюють з дітьми, важливо обмінюватися досвідом, дізнаватися про шляхи вирішення різних ситуацій, ділитися викликами. Як відповідь на ці потреби Женевська освітня фундація у партнерстві з Міжнародною федерацією Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця створила Програму першої психологічної допомоги. В її межах існує Спільнота ППД — безпечний простір для освітян та інших фахівців, де вони можуть зустрічатися та отримувати відповіді на важливі питання.

Що таке Спільнота першої психологічної допомоги?

Спільнота — це платформа для освітян, соціальних працівників та фахівців з охорони здоров’я, які працюють з українськими дітьми та надають їм психологічну підтримку. Тут відбуваються групові зустрічі учасників, на яких вони можуть обговорити конкретні ситуації, що в них відбувалися, поділитися труднощами та спільно знайти рішення.

Як відбуваються зустрічі

Зустрічі спільноти — це жива розмова між людьми, які знають, що таке працювати з дітьми в кризових умовах.

У формах зворотного зв’язку учасники можуть заздалегідь залишити запити для теми сесії — що їх турбує найбільше тут і зараз. Організатори аналізують усі запропоновані теми і формують наступні сесії саме довкола них.

Зустрічі завжди проходять у форматі обговорень у малих групах. Учасники діляться власним досвідом та експертизою з теми. По суті така сесія — це дискусія, де немає правильних чи неправильних відповідей, а є лише спільний пошук рішень.

На зустрічах спільноти діє формат «рівний-рівному», тобто досвід кожного стає цінним ресурсом для всіх. А різноманіття професійних і життєвих історій учасників допомагає знайти відповіді навіть на найскладніші запити.

На сесіях уже розглядали такі теми, як надання підтримки одразу кільком дітям одночасно, дистанційне консультування через телефон або відеозв’язок, залучення батьків і профілактику насильства серед підлітків.

Після кожної зустрічі учасники отримують доступ до підсумків, щоб навіть ті, хто не зміг бути на конкретній сесії, могли дізнатися про напрацьовані ідеї та рішення.

До Спільноти можуть долучитися фахівці з різних країн Європи, які працюють з українськими дітьми, адже платформа є двомовною.

Психологічна підтримка — не обов’язково робота безпосередньо з дітьми

У Женевській освітній фундації зазначають, що важливо визначити власну роль у психоемоційній підтримці дітей. Не кожен повинен уміти працювати безпосередньо з дітьми в кризових ситуаціях — різні люди можуть зробити внесок кожен на своєму місці.

Ті, для кого взаємодія з дітьми є виснажливою, можуть бути ефективними в інших ролях психологічної підтримки. Тому фахівцям, які працюють з постраждалими дітьми, важливо чесно визнати власні потреби й обмеження. Та вибрати для себе роль, у якій вони будуть ефективними.

Які теми підіймає Спільнота:
основні висновки останньої зустрічі

Зменшення психосоціального впливу медіа на дітей

Через три роки війни в Україні вплив контенту, який діти споживають з медіа, стає дедалі значущим. Женевська освітня фундація назвала цей вплив особливо складним викликом, адже зараз діти мають небувалий доступ до інформації через різні канали.

Дитину можна підтримати в момент стресу від тривожного контенту, але можна й запобігти його споживанню.

Хоча медіаграмотність прямо не стосується першої психологічної допомоги, проте вона допоможе уникнути чи пом’якшити негативну реакцію. Дітям важливо розуміти ситуацію, тож освітянам спільно з батьками варто подбати про те, щоб діти отримали відповіді на свої запитання, але інформація їх не травмувала.

Під час обговорення цієї теми учасники Спільноти поділилися власними спостереженнями та стратегіями, як уберегти дітей від шкідливого впливу медіа під час війни.

Спостереження учасників

Діти плачуть, і це нормально. Коли діти емоційно реагують на тривожний контент, важливо допомогти їм зрозуміти, що це норма. Так вони зможуть пережити свої почуття без сорому чи пригнічення.
Оскільки збройні дії тривають уже багато років, діти можуть навіть не знати мирного життя і сприймати інформацію з медіа як належне.
Сьогодні діти часто перебувають у власних інформаційних бульбашках, і це може бути їхнім способом захиститися від травматичного контенту.
Іноді, попри всі бажання захистити дітей від небажаного контенту, медіа навпаки подають усе в найгіршому ракурсі. І це не те, що ми можемо контролювати.

План дій

Дорослим варто демонструвати свої емоції, щоб діти розуміли: виражати власні емоції — нормально.
Важливо навчити дітей свідомо споживати контент та розпізнавати маніпуляції в ньому.
Інформувати дітей про чутливий контент, навчити їх робити вибір — споживати його чи ні.

Робота із суїцидальною поведінкою у дітей

Суїцидальна поведінка у дітей — одна з найкритичніших ситуацій, з якими може зіткнутися той, хто надає психологічну допомогу, зазначають у Женевській освітній фундації. У цій ситуації важливі водночас негайні дії та спокій і підтримка.

Щоб ефективно реагувати в кризовій ситуації, до неї варто підготуватися: уміти розпізнавати ознаки суїцидальної поведінки, реагувати з емпатією та без осуду, знати, до яких фахівців далі направити дитину.

Учасники Спільноти поділилися досвідом роботи із суїцидальними думками та поведінкою серед дітей, які постраждали від різних криз. Розповіли про універсальні принципи та конкретні ситуації.

Спостереження учасників

Розпізнати суїцидальні наміри буває складно. Деякі підлітки щиро заявляють про намір вчинити самогубство. Для інших це просто можливість показати своє зухвальство та познущатися з однолітків чи дорослих.
Коли розмова відбувається в дружньому тоні, діти відкриваються і починають говорити відверто.
Робота з батьками є пріоритетною в разі суїцидальної поведінки у дітей. Важливо відновити теплі стосунки та довіру між батьками і дитиною.
На жаль, батьки часто не розуміють ситуацію дитини. Особливо коли сім’ї розділені війною чи домашніми обставинами.
Підтримка батьків, зміна їхнього ставлення до проблем дитини допомагає впоратися із суїцидальною поведінкою чи намірами.
Якщо в колективі сталося самогубство, важливо спільно з батьками підтримати дітей, які переживають втрату однолітка.
Щоб розпізнати суїцидальну поведінку, освітяни можуть запровадити «картки настрою» з кольоровими індикаторами настрою. А також провести тест на рівень депресії, якщо дитина перебуває у стресі.

Ознаки суїцидальної поведінки у дитини та фрази підтримки. Поради учасників Спільноти

Ознаки високого рівня стресу:

підліток ізолюється, не відповідає на повідомлення, уникає розмови;
виявляє ознаки відчаю, безнадії («Мені погано», «Я більше не можу»);
втрачає інтерес до того, що раніше його захоплювало;
висловлює думки, що його ніхто не потребує.

Ознаки суїцидальної загрози:

фрази на кшталт «Було б краще, якби мене тут не було» або «Я не хочу жити»;
дії, які можуть вказувати на підготовку (видалення акаунтів, передача важливих речей);
відчайдушний настрій після тривалого періоду депресії (може означати, що рішення прийнято).

У цьому разі важливо терміново залучити батьків та професіоналів (екстрені служби).

Фрази підтримки
(якщо немає безпосередньої загрози життю):