«Освіторія» запитала у психоаналітика Марії Гончаренко, як після розлучення допомогти дитині, якщо колишнє подружжя не знаходить спільну мову.
У статтях про вплив розставання батьків на дітей зазвичай пишуть про сферичних тат і мам у вакуумі, які налаштовані на «грамотне розлучення». Вони правильними словами повідомляють дитині про розрив, а не спойлерять заздалегідь скандалами у її присутності. Їх не захльостують хворобливі емоції з головою, а вони впевнено й адекватно привчають сина або дочку до нового стану справ. І нарешті — вони залишаються друзями, спільно обговорюють, як виховувати далі дитину, і облаштовують так, щоб замість одного будинку у неї тепер було два. І щоб у її житті все було майже, як раніше.
1. Партнер розповідає дитині погане про вас
Проблема: Пристрасті ще вирують. Багато дорослих не замислюються, що перед ними — дитина, особливо якщо їй 12 і більше. Вони просто говорять ніби самі з собою або продовжують суперечку з «ексами». А що таке для дитини — дізнаватися, що його мама або тато зраджували, обманювали, прагнули до розриву стосунків? Розлучення і без того — крах світу, де більше немає непорушного «тато, мама і я». А ще при цьому побачити, що батьки далеко не святі, малюкові дуже боляче, а підлітку — черговий «доказ», що дорослі брешуть і треба відсторонитися від них.
Рішення: Якщо на вас наговорюють, не спішіть виправдовуватися перед дитиною. Це виглядає непереконливо. Краще дуже серйозно і щиро скажіть, що це неправда. І додайте про те, що коли люди розлучаються, їм так само, як і дитині, важко. Вони навіть сумують за тим, що не можна повернути (підкресліть це, аби син чи донька не намагалися помирити вас). А відтак люди намагаються бачити все у чорному кольорі і навіть вигадують те, чого не було, щоб обдурити насамперед себе. Це як байка «Лисиця і Виноград». Тож скажіть дитині, що не треба вірити у погане. Не треба намагатися заочно захищати вас. Пройде час, тоді тато чи мама (ваші «екси») зможуть поговорити без емоцій. І тоді ти зрозумієш, що було насправді.
2. Намагається «підкупити»
Проблема: Якщо кожному з батьків хочеться, аби дитина пішла жити до нього, або більше любила, починається «гонитва озброєння» подарунками та розвагами. «— Ти сину машинку подарувала? А я робота. — А я Фербі, ось тобі. — А я, а я — найдорожчу інтерактивну собаку. — А я живе цуценя!».
Здається, дитина у виграші. Але насправді навіть ще зовсім малюк відчуває, що ним намагаються маніпулювати. І вчиться маніпулювати сам, щось просити та вимагати у тата та мами, порівнювати «А ось тато мені…». Коли стільки «солодкого» без жодного приводу — це страшно: у будь-яку мить це може так само незрозуміло скінчитися.
Рішення: Просто зупиніть «гонитву». Не коментуйте вчинки іншої сторони. Купуйте і робіть лише те, що й до розлучення. Не бійтеся, що це віддалить дитину, навіть якщо вона вередуватиме. Адже батьків люблять не за іграшки та цукерки.
3. Дозволяє те, що ви забороняєте
Проблема: Часто тому, з ким діти більше не живуть, важче. Здається неможливим зробити справедливе зауваження, доручити хатню справу, перевірити щоденник — аж раптом образиться? А інколи хочеться ще позлити «ексів». Доходить до дикого: татусі дозволяють підліткам палити чи пити пиво. Мами, які пішли з дому, пропонують косметику та дуже відкриті сукні дівчаткам, яким тата та бабусі-дідусі це забороняють. Що вже казати про безліч дрібніших варіантів: стрибати на ліжку, не робити домашні завдання, не мити руки.
4. Змушує любити «нову маму/тата»
Проблема: Коли хтось йде до нового партнера, дитина може відчувати себе зрадженою. Справа ускладняється природним бажанням «екса», аби обранець та син чи донька потоваришували. Не завжди ще й «мачуха» чи «вітчим» раді цьому. Хтось делікатно підштовхує близьких одне до одного. А хтось «у лоба» вимагає називати малознайому людину «мамою» чи «татом». Якщо дитина приїздить у будинок до, наприклад, тата та його нової дружини, у дорослих є спокуса «пограти» у єдину велику родину.
Рішення: Не змушуйте дитину обирати: «або вони, або я», підбурювати проти людей, з якими вона проводитиме час, критикувати, просити слідкувати за ними і детально описувати. Здавалося б, зрозумілі речі, але батьківські ревнощі творять сумні дива. Навіть якщо не залишилося ревнощів до колишнього партнера. Але коли, приміром, мама проводить самотні вихідні, а дитина після вікенду з батьком у захваті від ігор з «новою мамою», нерви можуть не витримати.
Нагадайте «ексу», що ви — єдина мама чи тато дитини, і вам неприємно. Почуйте у словах дитини, чого саме їй бракує з вами — і дайте це. Не ревнуйте. Повторюйте собі: чи було б вам краще, якби дитина ці дні страждала та конфліктувала? Запевніть, що ви не образитеся, дитина ні в чому не винна.
А ось якщо дитина сама протестує, їй не подобається ця людина, її примушують, кривлять, вислухайте, а потім вирішуйте з «колишнім», як бути. Аж до отриманої від служби опіки настанови спілкуватися мамі чи батькові з дитиною без сторонніх осіб.
5. Не хоче спілкуватися з дитиною
Проблема: Найважче і найпоширеніше — один з батьків зникає з життя дитини, не приходить на зустрічі, не телефонує.
Рішення: Важко дати універсальну пораду. Якщо діти ще маленькі та прив’язані до «зниклих», чимало людей йдуть на обман, аби не травмувати їх. Наприклад, пишуть листівки чи смски — нібито від них, купують дарунки на День народження. Якщо йдеться про підлітків, краще розповісти, як є, адже брехню та фальш вони добре відчувають та можуть образитися ще й на вас. Не зупиняйте, якщо дитина відчуває негативні емоції. Не шукайте неправдивих виправдань. Але не намагайтеся висказати все, що думаєте про «екса». Краще підкресліть, що один з батьків зараз не може спілкуватися, бо його захопило нове життя, він ображений на вас та не розуміє, що дитина ні до чого, або ж сумує за минулим, тож хоче разом «спалити кораблі». Але час мине, і він може по-іншому глянути на ситуацію. Наведіть такі приклади. Підкресліть, що у жодному разі, як би дитина не вчилася/виглядала/тішила успіхами/поводилася, вона б не могла це змінити. Це проблема не малюка чи тінейджера, а дорослих.
Источник: www.osvitoria.media
