Невже дистанційне навчання може повноцінно замінити очний формат? Звучить фантастично, але саме таку мету поставили перед собою у SchoolToGo. «Наш підхід до роботи унікальний тим, що ми ніколи не навчали очно, тож відразу налаштувалися: лише онлайн, працюємо та вдосконалюємось тут,» — каже Ганна Трішичева, директорка з розвитку. У матеріалі вона руйнує міфи про дистанційне навчання.
Авторка тексту: Ганна Трішичева
Чому з’явилась SchoolToGo?
Наша школа виникла як миттєва реакція на повномасштабне вторгнення росії в Україну. Першочергова мета — допомогти дітям, які через війну втратили зв’язок зі своїми школами, продовжити навчання, опинитись за партами (хоч і віртуальними) та бути в контакті з україномовним вчителем і своїми однолітками.
Ми зі словацькими волонтерами швидко переклали навчальну платформу зі словацької мови на українську та запропонували її учням для використання та підключення до занять, а вчителям — для створення контенту уроків та організації відеозустрічей, повноцінних уроків в онлайн-форматі.
За перший рік своєї роботи наша школа перетворилась із допоміжного інструменту онлайн-освіти, який «гасить пожежі» на повноцінний навчальний заклад «у цифрі», що надає освіту за державною програмою для учнів 1–11 класів з можливістю отримання документа про освіту державного зразка.
У цьому контексті ключову роль зіграла команда педагогів SchoolToGo, що долучились до проєкту як волонтери.
Оскільки школа виникла як соціальний проєкт для учнів, батьки яких не можуть собі дозволити оплачувати навчання, важливо було залучити фінансування, щоб покрити витрати насамперед на оплату роботи вчителів. Щомісяця ми звертались до благодійних організацій, різних фондів, донорів та приватних бізнесів за підтримкою та вдячні кожному, хто відгукнувся!
І вже за рік після відкриття SchoolToGo ми отримали грант від Європейського Союзу, що забезпечив довгострокове фінансування школи. Це дало можливість гарантувати безкоштовне навчання дітей на два навчальні роки, розпочати додаткові інтерактивні проєкти та залучити більше вчителів та дітей.
Сьогодні SchoolToGo має понад 1000 учнів, що мешкають у 42 країнах (зокрема в Україні та на її тимчасово окупованих територіях) та здобувають якісну безкоштовну освіту за державною програмою.
То чи може онлайн-освіта бути якісною та гідною альтернативою очному навчанню? На дворічному досвіді роботи SchoolToGo, я готова розвінчати головні міфи про онлайн.
Міф 1. Онлайн-навчання неефективне
Виміром ефективності навчання є: академічні досягнення, залученість, зацікавленість учнів та учениць і здатність застосовувати отримані знання в житті. Цікаво, чому люди думають, що такий ефект недосяжний при дистанційному форматі?
Як показала наша практика, причини неефективності криються не в форматі навчання, а в підходах.
У SchoolToGo навчання відбувається на інтерактивній платформі, що дає можливість виходити на відеозв’язок із учителем та одночасно мати доступ до матеріалів контенту кожного уроку, які вчитель підготував завчасно.
У будь-який час учень або учениця можуть зайти на платформу та повторити вивчене. Також маємо альтернативний формат навчання для школярів, які живуть за кордоном та відвідують місцеві школи, — онлайн SMART. Він передбачає самостійне опрацювання матеріалів української шкільної програми у зручний час. Для цього матеріали мають бути максимально різноманітними та інтерактивними: презентації, відеопояснення, «вбудовані» сторінки конкретної теми з підручника, тести на самоперевірку. Обов’язковою в нашій школі є система зворотного зв’язку (як учнів, так і батьків), що стимулює активність учнівства та підвищує ефективність навчання.
Також ефективність нам забезпечує низка сучасних онлайн-інструментів. Ось деякі з них:
Quizizz
— це інструмент гри-орієнтованого навчання. Навчаємо, граючись.
Mentimeter
— платформа для створення та проведення презентацій, опитувань.
Kahoot
— платформа для проведення різних тестів та опитувань під час заняття. У нас вона незамінна на уроках для перевірки засвоєного матеріалу.
Padlet
— це універсальна онлайн-дошка (онлайн-стіна). Використовуємо для проєктної роботи, індивідуальних завдань чи як інструмент збору інформації.
Jamboard
— ще одна віртуальна дошка. Альтернатива, розроблена Google.
Canva
— платформа графічного дизайну, що дозволяє створювати презентації та візуальний контент.
MozaBook
— презентаційна програма, за допомогою якої можна створювати неймовірно видовищні уроки. Там є електронні підручники, 3D-презентації, відео, ілюстрації та ігри.
Spin the Wheel
(більше з розважальною складовою, звісно) — онлайн-колесо щастя, випадковий генератор чисел, колесо імен, генератор розіграшів.
Кожен учитель самостійно обирає та комбінує ці та інші інструменти, відштовхуючись від віку та потреб дітей.
Міф 2. З онлайн-форматом забудьте про соціалізацію
Без сумніву, соціалізація грає важливу роль у навчанні та формуванні особистості. Однак SchoolToGo розробила спеціальні програми та підходи, спрямовані на розвиток комунікативних навичок, співпраці та емоційного інтелекту через онлайн-середовище.
Зокрема, на платформі існує вкладка «Дискусія» для комунікації дітей під час уроку або в позаурочний час. Для швидкої комунікації у кожного класу існує телеграм-група (де є класний керівник, батьки та вчителі-предметники).
Щодо самого формату уроків: адміністрація школи та вчителі організовують онлайн-дискусії для живого спілкування та групової роботи над проєктами. Неабияку роль у соціалізації відіграє позакласна робота: онлайн-ретрити, онлайн-кінозали, спільні тренінги, дискусійні та дебатні клуби та інші форми.
Усі ці підходи ми активно застосовуємо у своїй роботі, орієнтуючись на індивідуальні особливості дітей, щоб кожен відчував свою причетність до шкільної спільноти, а це сприяє соціалізації.
Міф 3. В онлайні мотивація знижується
За нашим переконанням, із професійним педагогом та правильним підходом мотивація до навчання «в цифрі» може бути навіть вищою, ніж очно.
Ось кілька порад.
- По-перше, важливо не перестаратись, особливо якщо йдеться про молодшу школу. Не можна перевантажувати дітей великою кількістю завдань.
Треба створити таке комунікаційне середовище, де кожен та кожна буде відчувати себе потрібним/ою та важливим/ою: звертаємо увагу на значущість відповіді кожної дитини, але не вимагаємо розповідати щось, якщо дитина не має бажання; відповіді дітей дослуховуємо до кінця, навіть якщо вони неправильні. Протилежна поведінка може стати серйозним демотиваційним чинником для дітей.
- По-друге, ми звертаємось за допомогою до батьків. Не забуваймо про педагогіку партнерства — рівноцінність трьох учасників освітнього процесу: школи, учнів та батьків. Усі вони мають активно взаємодіяти для забезпечення якісного навчання дітей, зокрема, це стосується мотивації. За словами однієї з наших освітянок, завдяки широкому спектру форм взаємодії школи й родини (анкетування, блоги, сайти, вебінари, онлайн-майстер-класи, онлайн-практикуми, онлайн-тренінги, обговорення в чатах) батьки мають змогу отримувати фахову підтримку й допомогу у вирішенні питань психолого-педагогічного характеру та водночас і самі особистісно зростають.
- По-третє, ми практикуємо peer to peer learning (англ. — «рівний рівному»). Залучаємо найталановитіших учнів до викладання для своїх однолітків. Наприклад, нещодавно учень 10 класу виступив із майстер-класом для старшої школи з теми надання домедичної допомоги (звісно, під менторством учителя). Його мотивація полягала у відповідальності: до виступу було необхідно добре підготуватись. А для учасників заходу мотиваційним чинником була допитливість: як же однокласник може нас навчити та чи зможемо ми так.
Міф 4. Складність командної роботи
Якість організації командної роботи в процесі навчання залежить від таланту вчителя, а не від формату навчання.
Наприклад, ми в своїй школі використовуємо спеціалізовані колаборативні платформи та інструменти, які дозволяють дітям спільно працювати над завданнями: breakout rooms (окремі онлайн-кімнати), ділимо дітей на команди під час тестувань з тим же Kahoot.
Як фактично виглядає організація командної роботи — наведу на прикладі факультативу IT Skills.
Наш учитель розділив молодшу групу гуртківців на дві підгрупи, а вчитель та учень старшого класу стали менеджерами проєктів, над якими працювала кожна команда. Вони створили дві окремі конференції та розпочали нараду. Діти обирали собі ролі: копірайтер, тестувальник, дизайнер, верстальник, відповідальний за рекламу. У процесі роботи розроблялись сайти, які розповідають про особливості України як туристичної країни. Менеджер контролював роботу кожного й повинен був створювати комфортний клімат у своїй команді. Два рази на тиждень діти самі збирались на зустріч і спілкувались із робочих питань. Кожен відчував свою причетність до команди та результат у цілому. Потім діти неодноразово самі пропонували продовжувати роботу над проєктами в такому форматі.
Ми бачимо, що часто онлайн-навчання недооцінюють, бо мало з ним знайомі, та сприймають як щось тимчасове, поки своя школа закрита (наприклад, так було під час пандемії коронавірусу) або поки не можна безпечно відвідувати свою школу для очного навчання. Проте вже зараз онлайн-навчання стрімко трансформується в змішаний формат, те, що англійською називається blended learning. Тому пропонуємо вже зараз позбутись упереджень щодо онлайну та використовувати його переваги.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
