На зорі вересня 2025 року організація ЮНЕСКО оприлюднила загальний звіт про штучний інтелект «ШІ та грядуще освіти». Згідно з думкою фахівців, рішення в найближчі роки, як саме використовувати ШІ, встановить вектори на десятиліття вперед. Чи буде він визначати академічне майбутнє сектору? Що означає бути школярем у світі, який все більше формується машинами? Яких правил мають дотримуватись педагоги, заклади освіти, академічні структури, щоб звести нанівець небезпеки та збільшити переваги?
Звіт ЮНЕСКО — це не лише єдине дослідження, а сукупність авторських міркувань, свіжих думок і передбачень щодо перспективи освіти із залученням прогресивних технологій. Кожен тиждень з’являються нові успіхи ШІ, що підживлює пропозиції: машини скоро зможуть наздогнати чи перевершити людей в інтелекті. Бачення, запропоновані магнатами технологій, можуть здатися спокусливими, особливо для урядів, які намагаються роздобути ресурси для забезпечення гідної освіти для населення. Сем Альтман, керівник OpenAI, і Білл Гейтс, засновник корпорації Microsoft, запевняють, що завдяки технологіям «кожна дитина матиме безкоштовних віртуальних наставників, які зможуть надавати індивідуалізоване навчання з будь-якого предмета, будь-якою мовою та в будь-якому темпі, який їм потрібен». Але чи це правда?
Те, з чим освіта зустрічається, є більш значущим, ніж просте оновлення технологій чи переведення підручників у цифровий формат. Структура навчання безсумнівно зміниться, але чи стане кращою, чи гіршою? Якщо все пустити на самоплив, років за десять освіта може бути схожою на моторошні фантастичні історії, де всім керує машина. Якщо ж зараз встановити контроль, необоротні зміни можна застосувати, аби зробити нову структуру освіти справедливою та уважною до учня. Питання вже не в тому, чи варто школам застосовувати ШІ, а в тому, як саме його застосовувати.
Освітяни та науковці сформували головні питання, над якими школам та урядам держав доведеться добре подумати найближчим часом. Ці ж теми можуть бути корисними для обговорення з колегами та як предмети дискусій для учнів.
Деякі освітяни підкреслюють: не потрібно сприймати ШІ як обов’язковий атрибут навчання. Це один з інструментів, а не гарантія сучасності та належної якості навчання. До того ж технічні нововведення можуть змінювати ринок праці не так швидко, як це колись передбачали науковці. Наприклад, після вивчення даних 25 тис. працівників і 7 тис. робочих місць у Данії стало зрозуміло, що ШІ не призвів до значного впливу на прибутки в жодній професії наразі. Але готуватися до трансформацій все одно потрібно.
Обіцяна модель майже домашнього навчання, де знання та вміння кожній дитині допомагатиме опанувати репетитор-ШІ, ґрунтуються на невірному розумінні того, що таке освіта. Адже з давніх-давен навчання відбувалося як діалог, спілкування з педагогом розвивало учня. Це не монолог вчителя, який наповнює знаннями голову дитини.
Чи здатен ШІ вчити мислити? Звісно, ні, тому що не вміє цього сам. Технологія, яка лежить в основі великих мовних моделей, лише створює ілюзію інтелекту. ШІ розроблені для того, щоб імітувати, як люди використовують мову. Вони можуть генерувати текст, який має форму медичного діагнозу, наукової статті або репетиторського заняття. Але ШІ не може діагностувати або навчати — єдине його вміння: написання слів.
Зараз у школі акцент роблять на усвідомленому читанні, а ось ШІ на таке теж не здатний. Хоча може здаватися, що розуміння тексту — це питання простого розпакування змісту, який автор вклав у слова, насправді ж читачі уявляють контекст, уявляють автора, який щось хотів цим висловити. Через це люди й штучному інтелекту приписують розум, бо інстинктивно уявляють, що машина щось хотіла донести. «Навчання з підкріпленням від людського зворотного зв’язку» сприяє тому, що з більшою ймовірністю ШІ видає найбільш очікуваний результат. Тому, наприклад, якщо ШІ працює з багатьма учнями, які роблять однакові мовні огріхи, згодом він може видавати помилку за правильне написання слова.
Запровадження таких технологій у школі з обмеженими ресурсами — це гірше, ніж нічого, оскільки вони не просто «щось дають». Витрачаються кошти, які можуть бути спрямовані на учнів і вчителів. А тим часом недосконале використання ШІ в освіті несе низку небезпек.
Коли вчитель добирає слова, за цим стоїть його досвід, кваліфікація, знання предмета, ставлення до учнів тощо. А ШІ може замінити це лише на випадковий статистично значущий набір слів. Отже, роль учителя в навчанні завжди залишатиметься провідною.
А що ж може вплинути на учнів, щоб вони сліпо не вірили ШІ? Експерти пропонують три базові настанови використання цієї технології в будь-якій системі освіти.
🤖
1
Концептуальна обізнаність.
Обізнаність у сфері ШІ не може бути вибірковою. Вона має бути фундаментальною: нарівні з читанням, писанням та арифметикою. Діти мають розуміти, як працюють системи штучного інтелекту — простою мовою. Не кожен учень стане інженером машинного навчання, але кожен повинен розуміти основи: що таке алгоритм? Як модель ШІ робить передбачення? Що означає, коли ми кажемо, що система «навчена»? Без цієї базової основи ШІ стає чорною скринькою — і саме тоді виникає дисбаланс влади.
🧠
2
Критичне мислення.
Це більше, ніж усвідомлення того, як функціонує ШІ. Це питання про те, чого від нього варто очікувати. Де виявляється упередженість? Хто вирішує, що означає точність? Як системи ШІ підсилюють стереотипи? Критична обізнаність означає визнання того, що ШІ не є нейтральним, та надання учням інструментів для оскарження того, що вони бачать.
🧑🏻🎨
3
Креативне мислення.
Учні повинні вміти застосовувати ШІ, а не просто споживати його. Це означає навчитися ефективно підказувати, як співпрацювати із системами ШІ, як тестувати базові моделі та як використовувати їх етично. Креативне мислення перетворює учнів на активних агентів в екосистемі штучного інтелекту, а не пасивних користувачів.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
