Чим система канадських шкіл відрізняється від української та як адаптуватись першачкові до навчання в іноземній школі розповідає Світлана Микульська, мама школярки Маргарити.
Очікування та реальність
Ми переїхали до Канади, коли Марго було 7. В Україні вона ходила до першого класу принаймні для того, щоб трошки вивчити англійську. Але, на жаль, того рівня, що в неї був після року навчання, все одно було недостатньо. Можна навіть сказати, що знання мови було на нулі. Я дуже переймалася через навчання доньки в новій школі. Вона маленька, ми в іншій країні, тут все інакше, навіть культура. Мені здавалось, що буде дуже складно, тим більше Марго дуже до мене прив’язана. Я очікувала, що буде жах.
Ми приїхали наприкінці травня, а тут школа до кінця червня, тобто був ще місяць навчання. Я думала, що вона піде вже з першого вересня. Але оскільки мені потрібно було одразу виходити на роботу, то довелося кудись прилаштовувати дочку. Усі позашкільні заклади тут дуже дорогі, на таке навчання пішла б уся моя зарплата.
Мені порадили принаймні поставити Маргариту на чергу до школи. Для цього потрібно мати офіційну прописку або контракт на оренду житла, бо навчальні заклади приймають дітей з найближчих районів. Коли ми знайшли житло, то звернулися до Vancouver School Board — це організація, яка тестує дітей та розподіляє по школах, через неї повинні пройти всі діти-емігранти. Там Марго протестували за трьома напрямками: математика, англійська і соціальні навички. Це потрібно було, щоб визначити, до якого класу вона піде першого вересня: до другого чи знову ж таки до першого.
Через кілька днів прийшла інформація, що Марго зарахували до школи поряд з нашим домом. І чекати до вересня не було потреби, вона могла піти на навчання одразу. За віком і рівнем знань доньку взяли до першого класу на останній місяць навчання. А вже з вересня вона могла піти до другого класу.
Насправді нам пощастило — школи в Канаді перевантажені, і люди займають черги, щоб потрапити до найближчого навчального закладу. Але всі школи однакові за рівнем, немає критеріїв для вибору, окрім розташування.
Адаптація
Перший навчальний день був сповнений хвилювання. Та вчителька обіцяла, що посадить Маргариту з дівчинкою, яка точно буде їй допомагати. І справді, сусідка по парті дуже підтримувала Марго, виконувала з нею всі групові і парні завдання. І вже після першого дня донька прибігла додому щаслива, так все їй сподобалось.
У школі багато дітей, які погано знають англійську, тому їм надають додаткові уроки мови кілька разів на тиждень. Наприкінці навчального року вчитель звітує, чи потрібно дитині продовжувати такий курс, чи вона вже може інтегруватися до класу. Але в класі поблажок до тих, хто погано знає мову, немає. Вчителька до всіх ставиться з терпінням і повагою, адже в кожного свій темп навчання. Та вимоги до учнів однакові.
Випробуванням стало літо, коли навчання в школі закінчилось. Оскільки я працювала весь день, Марго потрібно було чимось зайняти в цей час, і ми вирішили, що літній табір — найкращий варіант. Але там виявилось набагато складніше, ніж у школі. Молоді вожаті були без педагогічної освіти і зовсім не могли знайти підхід до дитини, що погано знає мову. Тому Марго було важко їх розуміти, оскільки з нею спілкувались, як з усіма. Але за ці два місяці вона значно підтягнула англійську. У вересні, коли донька повернулася до школи, її рівень розуміння був значно вищим.
Навчання та батьки
Батьків не залучають до освітнього процесу. У першому і другому класі не було домашнього завдання, у третьому — читати 20 хвилин або у п’ятницю написати листа батькам. У дітей є час до 15-ої години у школі зробити все, що вони не встигли, а вдома не потрібно нічого виконувати. Марго ходила ще на afterschool — групу подовженого дня. Там теж могли бути якісь завдання, але це, наприклад, намалювати малюнок. Тобто дуже креативне, легке і з погляду батьків зовсім не навчальне.
Складно для пострадянських мам і тат сприймати навчання в канадській школі. Здається, що діти нічого не вчать, все на досить низькому рівні. У четвертому класі учні ще не до кінця знають таблицю множення, не вчать віршів, як в українських школах.
Оцінок у початковій школі немає, а вона триває аж до 8-го класу. Контролю зі сторони батьків також у принципі немає. За бажання можна домовитись про особисту зустріч з учителем, але він все ж таки акцентує увагу на соціальних навичках: як дитина взаємодіє з іншими, наскільки відповідальна. Не говорять про те, скільки математичних прикладів виконує та який має темп читання.
Десь у листопаді відбуваються заплановані батьківські зустрічі, на яких вчитель ділиться враженнями про дитину. У грудні діти влаштовують відкритий день, презентують батькам свої навчальні досягнення: розкладають на парті всі свої зошити, тести, роботи. В учнів є чек-ліст, за яким вони роблять екскурсію класом для батьків.
Деякі вчителі можуть видавати час від часу зошити додому, щоб можна було відстежити рівень навчання: кількість правильних і неправильних відповідей. Але оцінки — це завжди смайлики, написи «great job», стікери, а не позначки червоною ручкою.
Іноді мені здається, що в Марго недостатньо знань і хочеться займатися з нею додатково. Але все ж у канадській школі роблять акцент на важливому: виховують у дітей повагу, вміння висловлювати та відстоювати власну думку, взаємодіяти з однолітками.
Марго дуже змінилась завдяки підтримці педагога. Коли на підсумковій зустрічі вчителька сказала, що Маргарита дуже активна і часом їй потрібно трішки стримуватись, я сильно здивувалась. Адже раніше вона була тихою та сором’язливою. Але це чудово.
Що вразило в навчанні
Найбільше вразив день напередодні Геловіну в другому класі. На уроках у них були гарбузи. Діти вчили, як ця рослина росте, яка її структура. Потім діставали насіння, рахували його, порівнювали, скільки насінин у різних гарбузах, складали геометричні фігури. Вони наче й гралися, але насправді вивчали і природознавство, і математику, і інші предмети.
Ще один момент, який я дуже ціную: як дітей привчають до читання. Кожного тижня весь клас ходить до бібліотеки. А вона тут дуже класна: комікси, яскраві книжки з ілюстраціями, література різного рівня. Кожен учень вибирає собі книгу на тиждень і бере із собою. У класі, коли хтось раніше закінчує своє завдання, він може взяти свою книгу і піти читати у зручне місце. Тобто дітей привчають читати, тільки-но є вільний час. Також учням зробили абонементи в міську бібліотеку, а там є онлайн- і аудіокниги, не обов’язково приходити. Зараз Марго читає досить швидко англійською і часом навіть виправляє мене в розмові.
Інакша культура
Якщо говорити про менталітет, то канадці дуже відрізняються від українців. Тут ніхто не сумнівається в законах та вкрай рідко їх порушує. У школі також дуже спокійна атмосфера, дітям не потрібно нагадувати про правила. Та коли вони створюються, в учнів обов’язково запитують їхню думку. Наприклад, діти писали есе на тему «Чи потрібно приносити телефони до школи».
Шкільної форми в державних закладах немає, кожен може виглядати так, як йому хочеться. І ніхто не буде засуджувати іншого за зовнішність, нехай навіть він у піжамі прийде до школи. У дітей є свобода вибору, і це допомагає їм бути більш відкритими і толерантними до інших. Марго, наприклад, єдина блондинка у класі, і вона пишається цим.
Навчання під час карантину
Дистанційне навчання проходило зовсім не так, як в Україні. Ніяких лекцій онлайн, ніякого поспіху. Головний акцент — діти мають почуватись у безпеці та не стресувати. Усім прийшов лист від директора, де було підкреслено, що не має значення те, що діти не встигнуть опанувати певні знання, їх можна наздогнати наступного року. Важливіше, щоб учні були спокійними і надто не переймались через ситуацію, що виникла.
Вчителька надсилала завдання у Microsoft Teams, їх потрібно було виконати до кінця тижня й надіслати на перевірку. Для вивчення нової теми використовувались відео на YouTube. Наприклад, учні закінчили тему множення і переходили до ділення. Вчителька надсилала посилання на відеоурок, де детально пояснювалася нова тема. Якщо виникали запитання, учні могли написати в загальний чат або особисто вчительці.
Звісно, знадобилась допомога батьків. Наприклад, було завдання зробити коло метаморфоз у природі. Ми з Маргаритою знайшли листя, папір, картон, насіння, землю. Виклали це в коло, сфотографували і донька пояснювала, що насінина потрапляє в землю, виростає дерево, з нього роблять папір, а той можуть переробити на картон.
Чим подобається канадська школа
Мені дуже імпонує, що тут великий акцент на м’які навички та соціальну взаємодію. Дітей вчать взаємоповаги і толерантності в першу чергу, а тоді вже конкретних навичок. Ще мені подобається, що ні я, ні Маргарита не стресуємо з приводу навчання. Донька щаслива і з радістю йде до школи. А після уроків не потрібно витрачати купу часу на репетиторів та додаткові завдання, тому ми можемо просто провести його разом.
Источник: www.osvitoria.media
