Домой Статті 10 гіфок про космос для яскравих уроків

10 гіфок про космос для яскравих уроків

45
0

Зображення: SpaceX

Кожен з нас із захопленням спостерігає за зірками на небосхилі. А чи завжди те, що ми бачимо з поверхні Землі, збігається з тим, що відбувається насправді у Космосі? Двовимірні моделі з підручника астрономії також формують не завжди найточніші уявлення. Пропонуємо добірку яскравих анімованих моделей про те, як влаштована Сонячна система. Вона пожвавить ваше спілкування з дітьми і зробить уроки яскравішими.

через GIFER

Рух Сонячної системи у Всесвіті

Коли мова йде про рух планет у Сонячній системі, кожен із нас згадує найпростішу схематичну модель: в центрі зображена нерухома зірка Сонце, а навколо неї обертаються по своїй орбіті 8 планет.

Насправді все дещо складніше. Сонце також рухається разом із планетами Сонячної системи, а їхні орбіти насправді не у формі кола чи еліпса, а спіралеподібні. Через це планети не повторюють свого положення у тривимірному просторі.

Чому так відбувається:

Усі небесні тіла у Всесвіті перебувають у безперервному русі. Супутники обертаються навколо своїх планет, планети — навколо зірок, зірки разом із небесними тілами своїх систем — навколо центру галактик, а галактики — навколо центру Всесвіту.

Швидкість руху небесних тіл

Поки ви зосереджено читаєте цей матеріал, наша планета і всі ми разом із нею здійснюємо мандрівку у Всесвіті з неймовірною швидкістю. Однак навіть не відчуваємо цього.

Основні планетарні рухи та порівняння їхньої швидкості демонструє анімація.

Чому так відбувається:

Механічний рух — умовна величина. Лише обрана система відліку визначає, рухається щось або ж перебуває у стані спокою.

Так, сидячи на стільці, ми мовби залишаємося на одному місці, але ж насправді у цей час разом з нашою планетою ми здійснюємо мандрівку зі швидкістю 460 м/сек навколо земної осі. І не лише це: одночасно з цим ми переміщуємося зі швидкістю 29,8 км/сек навколо Сонця, а разом із Сонцем — навколо центру нашої галактики. А вкупі з усім Чумацьким Шляхом ми, до того ж, мчимо на швидкості 600 км/сек навколо Реліктового випромінювання, що у центрі Всесвіту.

Кут нахилу та швидкість обертання навколо осі планет Сонячної системи

На яких планетах найкоротша та найдовша доба? Як сильно вони відрізняються від земних? Чи усі планети обертаються навколо своєї осі за схожим принципом? Анімація демонструє особливості кожної планети.

Чому так відбувається:

Більшість планет Сонячної системи обертаються навколо своєї осі в аналогічному напрямку своєму руху навколо Сонця, проти годинникової стрілки. Однак є два винятки — Венера, яка обертається в протилежному напрямку, і Уран, вісь якого має ретроградний (у протилежний бік) нахил до його орбіти.

Учені виділяють мінімум 4 причини, які впливають на напрям і швидкість обертання небесних тіл:

  • імпульс, що залишився при їхньому формуванні з газо-пилової хмари;
  • маса планети, маса зірки та відстань між ними;
  • особливості планетної орбіти;
  • гравітаційний вплив сусідніх планет.

Фази місяця

Усі ми спостерігаємо, як упродовж місяця Місяць змінює свій вигляд: то молодик, то повня, то старий. Іноді на безхмарному небі його взагалі не видно. А ще увесь час він повернутий до землян лише одним боком. Чому так? Відповіді на ці запитання надає анімація.

Чому так відбувається:

Місяць обертається навколо Землі, і ми, земляни, бачимо ту його частину, яка освітлена Сонцем. Отже, якщо Місяць опиняється на одній лінії між Сонцем і Землею, то та його частина, що повернута до Землі, не освітлюється. Отже, в цей час земляни не бачать Місяць взагалі.

У процесі обертання Місяця навколо Землі, як тільки Місяць трохи зміщується відносно прямої «Сонце – Місяць – Земля» ми бачимо молодий Місяць.

Коли Місяць і Сонце опиняються по різні боки від Землі і освітлюються повністю, земляни спостерігають повний місяць.

Окрім того, з поверхні Землі завжди видно лише один бік Місяця, хоча це небесне тіло має форму кулі, а не диска. Секрет криється у швидкості обертання Місяця навколо своєї осі. Річ у тому, що вона збігається зі швидкістю його обертання навколо Землі.

Порівняння розмірів Землі, Марса та Місяця

Хоча із Землі Місяць виглядає доволі великим, насправді це досить маленький астрономічний об’єкт. Ілюзія його розміру обумовлена найближчим розташуванням до Землі відносно інших об’єктів Сонячної системи. Так само і Марс із Землі виглядає навіть яскравішим за планети-гігантів.

Анімація наочно демонструє пропорції Землі, Марса і Місяця.

Зближення Юпітера і Сатурна

21 грудня земляни спостерігали унікальне явище — зближення орбіт планет-гігантів Сатурна і Юпітера, максимальне за останні 400 років. Із поверхні Землі це виглядало так, наче на небосхилі утворилася єдина яскрава зірка.

На думку німецького астронома Йоганна Кеплера, саме таке ілюзійне поєднання орбіт Юпітера і Нептуна описане у Біблії, як Вифлеємська зірка, – та сама, яка вказала волхвам шлях до місця народження немовляти Христа.

Чому так відбувається:

Насправді, коли з поверхні Землі здається, що ці планети поєднуються, між ними залишається відстань близько 730 млн км. Ілюзія утворення єдиної зірки виникає через те, що ці планети, освітлені Сонцем, опиняються в одній площині відносно Землі.

Полярне сяйво з МКС

Взимку за полярним колом можна побачити дивовижне явище — Полярне сяйво. А ось так його можуть спостерігати космонавти з Міжнародної космічної станції.

Чому так відбувається:

Полярне сяйво — світіння верхніх шарів атмосфери, що виникає в результаті взаємодії частинок сонячного вітру з магнітосферою Землі.

Більшість заряджених частинок сонячного вітру, які досягають нашої планети, відбиваються. Однак деяким все таки вдається прорватися в магнітне поле Землі. Ці частинки і утворюють світіння, стикаючись з молекулами повітря у верхній частині атмосфери. Жовтий, зелений і червоний кольори виникають завдяки вмісту кисню в повітрі, а за сині і фіолетові відтінки відповідає азот.

Максимальна висота полярного сяйва — 1130 км, мінімальна — 60 км.

Полярний день

Окрім того, що Земля обертається навколо Сонця — завдяки чому на нашій планеті виникають сезони року — вона ще й обертається навколо своєї осі. Завдяки цьому ми можемо спостерігати зміну дня і ночі. Однак не усюди на планеті співвідношення світлової і темнової часу доби збігаються.

Чому так відбувається:

Це пов’язано з кутом нахилу земної вісі. Завдяки цьому за полярними колами нашої планети триває півроку полярний день, а півроку полярна ніч. У цей період сонце взагалі не опускається нижче лінії горизонту чи не підіймається відповідно.

via GIPHY

Схiд Сонця з МКС

Астронавти, що працюють на Міжнародній космічній станції, можуть спостерігають схід Сонця дещо інакше ніж ті, хто перебувають на поверхні Землі.

Перед самим сходом атмосфера Землі світиться: світло відбивається у повітрі, і тому навколо планети з’являється ореол. Таку картину екіпаж МКС може спостерігати 16 разів на добу.

Чому так відбувається:

Міжнародна космічна станція здійснює один оберт навколо Землі кожні 90 хвилин. У результаті цього за 24 години космонавти на борту МКС спостерігають своєрідний схід і захід Сонця значно частіше, ніж ми на поверхні Землі.

Нічний вид з МКС

На думку астрономів, у Всесвіті понад 1 септильйон зірок (це число записується як 1 з 24 нулями). Однак ми, земляни, бачимо лише незначну частину з них. Так, неозброєним оком у Північній і Південній півкулях одночасно можна побачити близько 5 тисяч зірок.

Чому так відбувається:

Причина зниження видимості — земна атмосфера недостатньо прозора. До того ж, не завжди ясна погода. У космосі видимість краща, ніж в найясніший день на Землі, і не видно лише ті об’єкти, що приховані туманностями або іншими зірками.

Поділитися цією статтею

Источник: www.osvitoria.media

No votes yet.
Please wait...

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here