Чому в дитячих садочках Німеччини дітей заохочують гратись у болоті? Український педагог та освітній експерт Віктор Громовий розповідає про те, як працюють з дітьми німецькі вихователі та який корисний досвід ми могли б запозичити.
В Україні зараз суворий карантин, і всі вже давно звикли, що треба мити руки з милом частіше, використовувати антисептики й носити захисні маски. Превентивні заходи дуже важливі під час епідемії, та рано чи пізно дорослі повернуться до офісів, діти до садочків і шкіл, і… Чи не переслідуватиме нас фобія заразитись (для цього в списку фобій навіть є спеціальний термін — мізофобія)? Чи не заборонятимуть батьки дітям торкатись бодай до чогось на вулиці? Чи не боятимуться відпускати малечу в садок через те, що дитина під час прогулянок може контактувати з брудними предметами, багнюкою, вдарити долонею по калюжі?
Та є країни, де дітям надають майже повну свободу дій під час перебування в дитячому садочку. Український педагог та освітній експерт Віктор Громовий пропонує перенестись разом з ним на віртуальну екскурсію дитячих садочків у Німеччині. Ще до карантину він побував у кількох в місті Дортмунді та розповідає історії про місцеву дошкільну освіту, які здатні вмить зламати чимало стереотипів та налаштувати як батьків, так і вихователів на більш розслаблений лад. Чимало ідей та лайфхаків, про які розповідає пан Віктор, можна запровадити в українських дитсадках. Головне — щире бажання змінювати та переформатовувати власні погляди на вже звичні речі.
Пане Вікторе, у чому головна особливість дитячих садочків міста Дортмунда, в яких ви побували? Що формує довіру батьків до дитячих садочків у Німеччині?
Я мав змогу упродовж тижня відвідати 9 дитячих садків різного типу власності у Дортмунді і всі вони різні. Будь-яка система розвивається лише тоді, коли забезпечується необхідна різноманітність. Утім, можна виявити загальні риси та відмінності дошкільної освіти у них і у нас:
У них: ми робимо те, що дитина хоче.
У нас: ми кажемо дитині, що вона хоче (Згадаймо, одеський анекдот: Йося, додому! — Я вже замерз? — Ні, ти вже хочеш їсти).
У них: ми пропонуємо, а дитина обирає те, що їй цікаво
У нас: ми так чи інакше змушуємо дитину робити те, що «треба».
У них: дитина має можливість сама щось робити без будь-якого контролю вихователя.
У нас: гіперопіка з тим, щоб усе було під пильним тотальним контролем.
У них: створюється простір для проб і помилок.
У нас: зарегламентовано все, ми вчимо дитину як робити все «правильно».
У них: є можливість гнучкого самостійного вибору форм активності.
У нас: усе заповнено організованими дорослими формами активності, режимом дня. Бо, ми, дорослі, «знаємо краще» за дитину, що їй потрібно.
У них: дітям можуть запропонувати щось, заздалегідь пояснивши навіщо це, чим це цікаво тощо.
У нас: будемо робити, бо «треба» (записано у плані, від нас вимагають…).
У них: просто чіпляють на інформаційному стенді інформацію про те, хто відвідує їхній навчальний заклад.
У нас: готують «хліб-сіль» та шоу для гостей.
У них: ніхто не змушує дітей їсти те, що вони не хочуть їсти.
У нас: якщо дитина щось не з’їла, сприймається батьками як ледь не трагедія.
Головне, що ми з колегами побачили — дитячий садок може бути місцем зростання особистості та проживання щасливого дитинства.
З якого віку приймають дітей до дитсадка та чи є певні критерії відбору? Бувають причини, через які дитину можуть не взяти до дитсадка? Чи є в садочках ділення на групи?
Так, групи є. Кількість дітей в одній — в діапазоні 15–20 дітей.
В основному, їх приймають із 2–3 років, але є дитсадки до яких беруть із 6 місяців. Часто групи роблять різновіковими, тож старші дбають про молодших.
Законодавство землі Північний Рейн-Вестфалія гарантує дітям, починаючи з 3 років, право на місця в дитсадку. Там теж є черга до дитсадка. Якщо працюють і тато, і мама, ця сім’я отримає місце швидше.
Є і «відомчі» дитсадки — наприклад, університетські. Щоб отримати там місце, треба бути студентом чи працівником університету.
Що назвете найсуттєвішою відмінністю облаштування дитячого садочка в Німеччині та Україні?
Наприклад, на подвір’ї там немає відокремлених секторів (майданчиків) для певної групи. Діти гасають де завгодно. Вихователь теж не «пасе» їх.
Тому на подвір’ї відбувається постійний «броунівський рух» дітей.
В одному з дитсадочків звернув увагу на те що у вестибюлі дитсадка стоять різні дзвіночки. Виявилось, що для того, щоб зібрати групу на обід, треба взяти дзвінок саме цієї групи (діти знають звук) і довгенько потеленькати ним. Трохи часу — й дітлахи позбігаються.
Або ось ще один приклад. Як тільки входиш в дитячий садочок, бачиш… скарбничку (привіт нашим борцям з «поборами»), у яку батьки кидають дрібні гроші на потреби закладу. Також одразу бачиш кавоварку або чайник, щоб всі охочі могли випити гарячих напоїв та просто зі вдячності залишити пару євро. Звісно, «поборів» у німецьких дитсадочках немає, але всюди шукають можливості зібрати додаткові кошти на розвиток закладу освіти: печуть і продають яблучні пироги чи вафлі, влаштовують міні-ярмарки дитячих поробок та й просто виставляють на видних місцях «скарбнички».
Німецькі батьки дуже задоволені практикою, коли їхніх дітей в дитсадку фотографують у різні моменти, а потім фото можна придбати за невеликий кошт. «Усі дитячі фото в нас із дитсадочка!» — розповідає одна з місцевих матусь.
Які цінності виховання у дитсадочках, де ви побували?
Будь-яка освіта починається з цінностей. Як правило, їх та візуалізацію філософії освіти декларують на видному місці. З отриманого в Німеччині досвіду — не так важливо, що саме роблять вчителі, набагато важливіше, як саме вони це роблять.
Я побачив там цінності як систему координат для побудови дошкільної освіти в дії. Дитячі садочки Дортмунда є наочним прикладом опори на «трьох китів» сучасної ціннісно орієнтованої педагогічної системи закладу дошкільної освіти:
1. Свобода вибору і самостійність
Німецька дошкільна освіта є взірцем того, як можна реалізувати на практиці цінності свободи. Тут дають учням можливість робити усвідомлений вибір і самостійно організовувати власне життя. Рамки свободи розширюються відповідно до розвитку дитини. Діти можуть самостійно гуляти на подвір’ї або обирати собі локацію для тієї чи іншої активності. «Допоможи мені це зробити самому», — це ключове гасло методики виховання та навчання Марії Монтессорі. Його взяли на озброєння педагоги з комунального сімейного центру FAIBIDO у Дортмунді. Було б чудово, якби над цими словами замислились ті матусі, які роблять «поробки» на виставку замість дитини.
2. Довіра
Німецька вихователька дитсадка може запросто залишити дітей без нагляду. Каже: «Ми їм довіряємо!».
3. Повага до індивідуальності, толерантність до «іншості»
Анна Тристан, директорка Пирятинського закладу дошкільної освіти № 5 «Сонечко», яка теж відвідувала з нами дитсадки в Німеччині, на цю тему має цікаві думки:
«Дорослі враховують вік та стать дитини. Спостерігаючи за дитиною, вивчають її вподобання, інтереси, можливості, здібності та нахили. Розуміють, що у дитини також може бути погане емоційне самопочуття, не змушують, якщо вона чогось не бажає, дитину питають та чують. В групі наявні іграшки для задоволення всіх індивідуальностей. Всі діти різні, тому не можна планувати роботу на завтра, взявши «золоту середину» групи.
Наприклад, варто врахувати, що Павлик не любить сидіти за столиком, йому краще все вдається на килимку. Вихователь, маючи повагу до цього хлопчика, повинен прорахувати, як він облаштує місце для Павлика. Тим самим покаже повагу і до хлопчика, і продемонструє іншим, що кожен в групі має від нього повагу».
Чи дозволяється дітям в німецьких дитсадках користуватись гаджетами?
Я не бачив в групах ніяких комп’ютерів чи проєкторів. Їх могли використовувати лише адміністратори чи вони призначались тільки для батьків. Звісно, ніяких гаджетів в руках дітей не було.
Які особливості харчування ви там відзначили?
У кожному блоці дитячої групи є маленька кухня, де вихователі разом із дітьми готують собі сніданок: пластівці з молоком чи йогуртом, фрукти, канапки тощо. Разом прибирають за собою і миють посуд. Обід організовується по-різному: у деяких закладах готують власні кухарі, а до інших привозять замовлені готові страви. Окрім цього, є ще й фруктово-овочеві перекуси.
Чи передбачені так звані «тихі години» в німецькому дитсадочку?
Так, але якщо дитина не хоче спати, ніхто її не змушує.
Чи можна ходити дітям до дитсадків у Німеччині, якщо немає певних щеплень?
Ні, не можна.
Ви писали у блозі, що облаштування простору в німецьких дитсадках вас вразило. Які з побачених цікавинок варто спробувати впровадити і в українських дитячих садках?
Напрямками роботи в дитячих садках самостійно обирають педагоги, які керуються своїми власними уподобаннями. Як правило, вихователі вчать дітей тому, що люблять самі: співають, танцюють, готують їжу, вчать математиці. Аргументують це тим, що педагог добре дитину може навчити тільки в тому випадку, якщо він любить ту справу, якій навчає.
Це яскраво контрастує з нашою практикою, коли вихователь робить «те, що треба». У нас навіть свята, які проводяться в дитячому садку, наче й не для дітей. Наприклад, якщо їх відвідують батьки дітей, вони перетворюються на своєрідний театр для батьків.
«Якщо дитина після восьми годин перебування в дитсадку прийшла додому чистою, цей день втрачено для її розвитку» — ось ще одне з ваших спостережень. Як це можна пояснити? У нас брудну після відвідин дитсадка дитину вважатимуть бешкетником…
Брудна, обірвана, неслухняна, соплива дитина = здорова дитина.
Чистенька, тихенька, слухняна, пасивна дитина = дитина, яка має проблеми з фізичним чи психічним розвитком.
Цю думку поділяє більшість вихователів і батьків у Німеччині.
«Дитина, яка добряче забруднилася — щаслива дитина!» — лозунг німецьких дитсадочків.
Ось що розповідає одна з матусь:
«Вчора вранці я спеціально попросила свою 6-річну доньку бути в садку трохи акуратнішою, не сильно бруднити одяг — ввечері заняття в студії балету. Порожні надії! Ввечері її сукенка замість яскраво-блакитної стала сіро-коричневою. Коліна, кисті рук та лікті вкриті товстим шаром грязюки та піску, а обличчя розмальоване яскраво-рожевою крейдою (а-ля індіанець). Я відправила доньку відмиватися від бруду й трохи сварила — мовляв, ну як ти в такому вигляді зараз танцюватимеш танець маленьких лебедів? Вихователька ледь повела бровою: «А ви скажіть вчительці, що сьогодні донька не лебідь, а фламінго!».
До слова, в тамтешніх дитсадках повно запасного одягу різних розмірів. Нікого не дивує, якщо дитина прийде додому в чужих штанях, бо свої порвала чи забруднила. Ніяких проблем з цього ніхто не робить.
Німецькі вихователі пильно слідкують, щоб малеча якомога більше рухалась. Тому для цього вони створюють відповідне середовище. Батут чи гойдалки на подвір’ї, наліплені доріжки для стрибків у коридорах — все це є.
Діти повинні рухатися без нагнітання страху щодо розбитих колін та зчесаних ліктів, без постійних обмежень та настанов на кшталт «Не бігай, не стрибай».
А в Україні досі переважає «камерно-зберігальний підхід» батьків до роботи школи чи дитсадка. Мова про те, що навчальний заклад розглядається як «камера зберігання», в яку дитину «здають». У Німеччині батьки не «здають» дитину, вони довіряють дитину вихователям дитсадочку. Якщо немає довіри, не можливо збудувати мости взаєморозуміння і віднайти шлях до співпраці. У такому разі, краще попрощатись.
А чи слідкують за тим, щоб дитина була тепло одягнена? Чи суворий взагалі контроль за дітьми з боку вихователів?
Слідкують, але точно без фанатизму. Дітей в садочку одягають дуже легко, часто без шапки, шарфика, бо вони ж бігають. Може сидіти вихователька в шапці, а дитині шапку не одягнули… Пояснюють: діти бігають і це не страшно. Мами-вихідці з України, спочатку отримують шок, а потім звикають.
Багато наших педагогів бояться давати дітям у руки навіть виделки. А про ножі навіть мова йти не може. Там я спостерігав, як 5-річні малюки ріжуть яблука на торт для їхніх же батьків. При мені дитина порізала пальчик. Реакція виховательки: Порізався? В аптечці візьми антисептик, оброби рану і заклей пластиром. Ніяких проблем. Дитина це зробила і продовжила різати яблуко.
Так німецькі колеги дають можливість дітям ще з дошкільного віку здобути досвід роботи з ножами, пилками, молотками та цвяхами (саме для цього створені спеціальні майстерні в дошкільних закладах). Ніхто не робить трагедії з того, що дитина може впасти, набити шишку, розбити коліно чи порізати пальчика. Це звичайний життєвий ризик.
А «мінуси» в німецькому дитсадочку помітили?
Мене особисто неприємно вразила у німецьких дитсадках при церкві рання релігійна індоктринація* дітей. Вихователька каже: «Нам священники нічого не диктують, але ми знаємо, що вони очікують, що ми будемо трактувати Біблію дітям в євангелістському дусі…».
*Індоктринація — це «вдовблювання» в голови будь-якої доктрини (лат. doctrina — вчення), яке не передбачає включення критичного мислення.
Чи задоволені вихователі своєю заробітною платнею?
Усюди в світі вихователям хочеться отримувати вищу зарплату. Німецьким теж, але нам би їхні проблеми з оплатою праці!
Читайте, дивіться:
- Віктор Громовий, Родзинки німецьких дитсадочків та початкових шкіл
- Аналітичний звіт про круглий стіл «Практики, які працюють» ціннісно орієнтованого дошкілля Німеччини та реалії вітчизняної дошкільної освіти»
- Фільм «Дозволити дитині жити» про німецькі дитячі садочки знятий під час реалізації проекту «Вiдображення: цінності німецької та української дошкільної освіти у взаємному порівнянні» можна переглянути тут.
Источник: www.osvitoria.media
