Постояти на дні прадавнього моря, зробити селфі з зебрами та страусами, погодувати ведмедів-добряків яблуками, розшукати пеліканів та дельфінів. Для цього не обов’язково чекати відкриття світових кордонів та вирушати на край світу: рідкісні тварини мешкають в нашій ріднесенькій Україні. Залишається обрати напрямок для сафарі, побудувати маршрут і відкрити для себе красу, про яку в межах нашої країни не підозрювали. Буде захопливо, обіцяємо!
Асканія-Нова
Кого зустрінемо:
зебри, антилопи, бізони, фламінго, дикі коні
Куди мандруємо: Херсонщина
Всі ми із захопленням спостерігаємо за пригодами мандрівників у Кенії, ПАР і Танзанії, але забуваємо, що в нашій країні є місцина, яка ген-ген дасть фору африканській екзотиці! Варто лише зробити перший ковток напоєного травами повітря у дикому степу Асканії, як відчуєте себе дитям природи. Недарма Асканія-Нова — найголовніше із «Семи природних чудес України». Це не просто найбільший у Європі, а ще й найстаріший степовий біосферний заповідник нашої планети. Тільки уявіть: на 33 тисячах гектарів поселились понад 3 тисячі видів тварин. Тож хутчіше вирушайте на сафарі, щоб погодувати з долоні зебр і зробити із граційними смугастиками селфі, помилуватися на віддалі гордими бізонами й лякливими антилопами. Завмерти з фотокамерою, коли повз вас промчить табун диких коней. Знайти сімейство чепурних фламінго. Назбирати букет із пір’їн павичів, — вони наче спеціально залишають сувеніри мандрівникам на всій території заповідника. Познайомитись із південноамериканськими верблюдами та страусами ему. А якщо вже дуже пощастить — у вас плюне лама.
Окрім тварин і п’ятисот видів рослин, у найтаємничішому степу України ви зустрінете десятки кам’яних баб, які збереглися в первозданному вигляді він наших предків-кочівників ще з 11–12 століття. Погладьте кам’яну скульптуру та подумайте про найпотаємніше. Особлива магія Асканії-Нови сприяє втіленню бажань.
Куточки дендропарку. Фото: Асканія-Нова
Кінь Пржевальського. Фото: Асканія-Нова
Куточки дендропарку. Фото: Асканія-Нова
Худоба ватуссі. Фото: Асканія-Нова
Куточки дендропарку. Фото: Асканія-Нова
Бобер болотяний. Фото: Асканія-Нова
Ящірка. Фото: Асканія-Нова
Центр реабілітації бурих ведмедів у національному парку «Синевир»
Кого зустрінемо:
Ведмеді
Куди мандруємо: Закарпаття
Синевир — наймістичніше й найвідоміше озеро українських Карпат. Легенда каже, що озеро утворилось від потоку сліз красуні, доньки жорстокого графа. Той наказав вбити її коханого — простого пастуха, аби молоді не змогли бути разом. Досхочу намилувавшись озерними краєвидами «Синевиру», вирушайте до Центру реабілітації бурих ведмедів, — він геть неподалік.
На дванадцяти гектарах заповідної лісової території проживають бурі ведмеді, над якими роками знущалися й мордували в пересувних цирках, ресторанах. Більшість ведмедів потрапили до центру в критичному стані виснаження. Після лікування, відгодівлі та реабілітації хижі тварині стали окрасою цього місця й залюбки виходять до високої огорожі… подивитись на людей, яким дозволено пригощати ведмедиків-ласунців яблуками. Вони знають, що туристи привозять з собою смакоту та з задоволенням приймають подаруночки. З боку все виглядає так, ніби це люди знаходяться у вузькій «клітці» на узбіччі, а ведмеді не поквапом виходять із соснового гаю подивитись на двоногих диваків. Тут вас зустрінуть ведмедики Беня, Потап і Настя, Кузьма, Ляля, Віні, Бубочка та багато інших. Величні, із досі сумнезними очима, зачаровують ведмежою грацією та наштовхують на роздуми про відразливу і непрощенну жорстокість у поводженні з живими істотами, на яку здатна лише одна «тварина» на світі — людина. На території заповідника для ведмедів облаштували басейни та барлоги й харчують хутряних велетнів рибою, морквою, мукою, медом, хлібом і яблуками. Окрім спілкування з «михасями» в цій місцині ви зробите фото на тисячу лайків для соцмереж — краєвиди тут запаморочливі!
«Дунайський» заповідник
Кого зустрінемо:
пелікани, тюлень-чернець, дельфіни-білобочки, афаліни
Куди мандруємо: Одещина
Кажуть, це місце, де не просто володарюють птахи, а виростають крила у кожного, хто сюди навідається. Це найбільший болотистий заповідник у Європі, частина якого увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташований поряд зі знаменитим містечком Вилково. Територія заповідника охоплює Кілійську дельту, і завдяки намулу, який наносить ріка, тут щороку з’являються нові острови. Протоки формують чудернацькі лабіринти, в яких і гніздяться рідкісні птахи, в тому числі — білі та рожеві пелікани.
Коли зустрічаєш зграю цих птахів у дикій природі, відчуття таке, ніби знайомишся з інопланетними істотами від пташиного світу. Смішні коротенькі ніжки, потужний дзьоб довжиною більш ніж 40 сантиметрів зі шкіряним мішком для здобичі, різкі крикливі вигуки, якими «спілкуються» птахи між собою — пеліканячий bird watching стане незабутньою подією! До коси, де гніздуються пелікани, вас відвезуть на човні чи катері місцеві гіди. Лайфхак: найкраще відправлятись на зустріч із пеліканами у безвітряні, штильові дні та одягатись непримітно — саме тоді шанси їх побачити зростають утричі.
Птахи та ще раз птахи — повелителі Дунайського заповідника. У бінокль зможете розгледіти кожну пір’їнку на білохвостих орланах, бакланах, тонкодзьобих кроншнепах, жовтих чаплях, ібісах.
Провідники покажуть вам безлюдний острів, де живуть родини рибалок і де кілька місяців на рік стається сезон лову оселедця. Це надзвичайно атмосферне місце, де варто залишитись із ночівлею у наметах, запалити багаття, смажити місцеву рибку та варити рибну юшку й милуватися яскравими зорями. Два слова про рибу: у водах заповідника водяться навіть найбільші прісноводні — білуги. А ще полюбляють сюди запливати дельфіни та афаліни з Чорного моря — вони тут часто гостюють і радо показують симпатичні «дзьобики» мандрівникам. Особливе щастя — зустріти тут рідкісного тюленя-чернеця. Він занесений до Європейського червоного списку.
Наостанок гід покаже вам унікальне місце для плавання: там, де Дунай впадає у Чорне море.
Заповідник «Медобори»
Кого зустрінемо:
лиси, олені, косулі, дикі кабани
Куди мандруємо: Тернопільщина
«Медобори» — шматочок втраченого раю прямісінько на території України. Він сформувався на місці унікального геологічного утворення — Товтр. Це залишки бар’єрного рифу, який утворився понад 25 мільйонів років. І саме тут колись було Сарматське море. Товтровий кряж височіє гребенями й пагорбами висотою від 60 до 100 метрів. Обов’язково підійдіть ближче і торкніться прадавніх рифів. Закрийте очі та уявіть: саме зараз стоїте прямісінько на морському дні. А скам’янілості навколо — то і є морські жителі — молюски, водорості, морські їжаки, корали… Тепер вони просто у вас на долоні.
У «Медобори» треба їхати на енергетичну «підзарядку» та за відновленням ресурсу. Тож маємо для вас кілька назв екологічно-освітніх стежок, щоб втілити цю місію: «Гостра Скеля», «Богит», «Пуща відлюдника».
Фото: po-ua.com
А поки будете йти, уважно озирайтесь по сторонах: тут вам трапляться олені, лосі та лисиці. Полохливі косулі теж пробігають час від часу, а в кущах чатують куниці й борсуки. Сімейства диких кабанів теж обрали для себе цей «мільйоннозірковий» готель просто неба. А ще тут зростають 12 видів орхідей (у тому числі знамениті «зозулині черевички) й чимало рідкісних рослин.
Саме з «Медоборами» пов’язана й легенда про «неопалиму купину» — рослину, яка не згоряє навіть у найсильнішій пожежі. Це про неї писав Володимир Сосюра: «Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах». Так от, ця таємнича рослина — ясенець білий. Рослина висока, 120 сантиметрів із квітами з ароматом лимону та ванілі. Якщо до квітки, яка вже гарно розквітнула, піднести вогник запальнички чи сірника, повітря спалахне блакитним чи блакитно-зеленим полум’ям. Саме так загоряється ефірна олія ясенця. Полум’я не травмує рослину.
Фото: texty.org.ua
З вершини Гострої Скелі можна побачити ще й Франкові Скелі — Іван Якович приїздив сюди погостювати в маєтку Владислава Федоровича, — впорядковував його родинний архів та писав нарис-біографію батька можновладця. На згадку про перебування Франка частину скель назвали його іменем.
Найкраще блукати місцевими стежками з гідом: він відведе вас на одну з наймальовничіших вершин Товтрів. Звідси відкриється захоплива панорама з темно-зеленими дібровами й печерами, потічками та потужними джерелами. Варто побачити й карстові печери та язичницькі городища поблизу гір Говда та Богит і випити води з лікувального джерела «Збручанська Нафтуся». До слова, сюди часто приїздять хворі, щоб полікувати жовчний міхур і покращити склад крові.
Природний парк «Олешківські піски»
Кого зустрінемо: сліпаки, черепахи, сови, ящірки
Куди мандруємо: Таврія
«Найбільша пустеля в Європі» — це про Олешківські піски. Перша думка, коли потрапляєш сюди — «А це я зараз на знімальному майданчику «Індіани Джонса» чи «Зоряних війн» Чи це взагалі Сахара?» О, так. Дюни української пустелі ошелешують масштабами. Завдяки майстерності вітру вони змінюють форму та наростають заввишки від 3 до 17 метрів. Вас обов’язково познайомлять із дюною Крокодил — що нагадує велетенську пісочну рептилію, з якою можна зробити селфі без остраху за життя. У цьому незвичайному місці хочеться стрибати аж до неба, бігти навпростець до горизонту. А діти, за спостереженням місцевих гідів, найбільше полюбляють малювати велетенські картинки та надписи на пісочному полотні.
Мандрівникам тут пропонують екологічну стежку довжиною 2 кілометри. За дві години ви зможете насолодитись шістьма неймовірними краєвидами та, уважно придивляючись навкруги, роздивитись місцеву фауну та флору. Будете проходити напівпустельні, степові, лісові ділянки. Будьте готові зустрітись поглядом із незвичайними комахами (їх тут проживає кілька тисяч видів), багатоніжками, черепахами та ящірками, вужами та полозами. Якщо дивитись не тільки під ноги, можна помилуватись сірими журавлями, орланами-білохвостами, крижнями, зябликами. Особливу вдачу пророкують тим мандрівникам, які вгледять сліпака піщаного — кумедний гризун і ендемічний вид. Ще тут є ємуранчик або кандибка пустельний: гризун, схожий на тушканчика. Діти в захваті, коли бачать цих тваринок наживо в пісках! Як ви зрозуміли, очі не знудяться ні на хвилину. А для відпочинку мандрівників чекатимуть прохолодні оази з сосонками та березами, які призвичаїлись до місцевого клімату.
Источник: www.osvitoria.media
