Чи готова освітня система України до нового навчального року? У ЮНІСЕФ дослідили особливості навчання в молодшій та середній школах в умовах пандемії та склали чек-лист із восьми пунктів. Міжнародний експерт Боббі Субраян озвучив їх під час «Серпневої конференції МОН 2020». Пропонуємо ознайомитись із кожним перед стартом цьогорічної освітньої подорожі та бути впевненим, що ви на правильному шляху.
Про спікера:
Боббі Субраян, регіональний радник з питань освіти, Регіональний офіс ЮНІСЕФ країн Європи та Центральної Азії.
8 правил для закладів освіти, які навчають в умовах пандемії
1
Розробляти чіткі плани на базі успішних міжнародних практиках
Аналітика засвідчує, що зупинити поширення COVID-19 людство поки не в змозі, а значить нам не варто розраховувати на повернення до звичного навчального ритму. Що цінно? Збирати та аналізувати дані, а потім виокремити з міжнародного досвіду практики, які дозволять приймати проінформовані рішення. Та залучать до процесу навчання в умовах карантину всі чотири зацікавлені категорії: учні, батьки, вчителі та керівництво шкіл. Їхня співпраця та постійна комунікація = чудовий результат у дистанційному чи змішаному навчанні.
2
Бути гнучкими та адаптивними
В умовах пандемії навіть керівництво найконсервативніших шкіл у світі змінювало правила. Надалі ми теж продовжимо жити й працювати в умовах невизначеності, тому адаптивність і гнучкість — нове кредо. Основний меседж адміністраціям навчальних закладів — не боятися довготривалих змін. Так, ви можете сподіватися на краще, але формувати навчальні плани таким чином, наче розробляєте їх для найгіршого варіанту подій. Очільникам шкіл варто навчитись мобілізовувати ресурси дуже швидко за найпершої потреби. А також бути всебічно проінформованими, щоб робити виважені рішення, які спрямують навчальний процес у потрібне річище тут і зараз.
3
Мінімізувати неминучі освітні втрати
Вже зараз ми замислюємось над тим, якими будуть освітні втрати після раптового переходу на «дистанційку». Не всі учні, як і вчителі, змогли швидко адаптуватися. Деякі школярі втрачали час і відставали від програми. Педагоги освоювали нові технології та були змушені справлятись із посиленим навантаженням. Але нам під силу зробити так, щоб у майбутньому освітні втрати були мінімальними.
Треба пріоритезувати процес навчання дітей «м’яким навичкам» та самостійності, самоконтролю.
Слід зрозуміти, які прогалини існують між традиційною системою та системою дистанційного навчання. А потім розробити покроковий план дій, чим «замурувати» ці прогалини та як покрити різницю. Адже ми маємо бути на 100 % впевнені в тому, що діти, які не можуть повернутися до школи, мають всі засоби та інструменти, щоб продовжувати комфортне навчання віддалено.
4
Зосередити увагу на найвразливіших групах дітей
Зараз усе людство входить в епоху «нової нормальності». Ще до появи COVID-19 ми знали, що 1 з 10 дітей перебували під негативним впливом освітньої системи. У «новій нормальності» ця система стала ще більшою: діти з інвалідністю, діти з незаможних родин і з родин із несприятливими умовами, діти із зон воєнних конфліктів ще частіше опиняються за бортом процесу навчання.
Зараз необхідно переконатись, що діти, які вимушено «випадали» з очного режиму навчання, зможуть стати частиною дистанційного формату. Саме зараз маємо нині унікальну можливість для цього! Вона створена цифровими системами навчання. Отож, ми можемо створювати спеціалізовані та орієнтовані системи навчання, які будуть націлені на конкретні групи школярів.
5
Інвестувати в якісні та стійкі рішення, які можна масштабувати
Епоху «нової нормальності» ми маємо використовувати, аби інвестувати свої зусилля у високоякісні рішення. Особливо для дітей, які до цієї нової епохи були маргіналізовані. Цифрове навчання дає нам великі можливості. Разом із тим, це не чарівна паличка, помахом якої ми «підлатаємо» всі проблеми та організуємо ідеальний освітній всесвіт. Цифрове навчання передбачає передусім чітке планування, аби якісно його організувати.
6
Навчати вчителів працювати з новаціями. Їхня роль залишається центровою
Навіть технології світового рівня не можуть замінити якісну педагогіку та вчителів. Усі результати досліджень одноголосно говорять про те, що аби цифрове навчання було успішним, треба спершу навчити вчителів. І вони вже зможуть використовувати технології, аби полегшувати процес навчання.
На жаль, більшість країн концентруються безпосередньо на навчанні, а не на «прокачуванні» вчительських скілів для більш ефективної освітньої взаємодії.
7
Перш за все — діти. Потім — учні
Діти мають чимало страхів та потреб у період зміни навчальної моделі. Головне: учням потрібен соціальний контакт. Тож коли діти повертаються до школи, а ігрові майданчики закриті, це позбавляє їх можливостей для соціального розвитку, інтеракції з однолітками. Найкраща практика — перегруповувати дітей в межах класу у менші групи.
В межах цієї групи варто створити протоколи безпеки, щоб забезпечити можливість нормальної соціальної взаємодії. А ще це дає можливість краще відстежувати стан здоров’я учнів. Якщо хтось у групі захворіє, то вона підпаде під карантинізацію. Але це буде не увесь клас.
Обов’язково поговоріть з дітьми про їхні страхи та не забувайте: ви маєте дозволяти залишатись їм дітьми в процесі навчання.
8
Уряд має розширювати, покращувати залучення зацікавлених сторін
До нового формату навчання уряду держави потрібно залучити всі зацікавлені сторони паралельно: як учнів і батьків, так і вчителів і керівництво закладів освіти. Європейські країни своїм досвідом показали: якщо батьки чи вчителі не активно залучені в освітньому процесі, то люди починають врізнобій і часто неправильно інтерпретувати інформацію. Вони роблять припущення, сумніваються.
Робити проінформовані рішення у випадку, коли соціум не довіряє уряду, вкрай складно. Деякі батьки вирішують не відправляти дітей до школи чи наголошують на першочерговості виконання тих чи інших протоколів. Тому керівництво країни має переконатись у тому, що активно працює з усіма зацікавленими сторонами.
Про освітню місію ЮНІСЕФ в Україні
ЮНІСЕФ у 2020 році надав підтримку у забезпеченні навчання вдома для більш ніж 1,7 мільйона українських дітей. Підтримав організацію протиепідемічних заходів у понад 1600 навчальних закладів України та взяв участь у дослідженні щодо готовності шкіл і системи освіти до відновлення роботи восени.
Источник: www.osvitoria.media
