Вірші про Україну: святкуємо День Незалежності

Третій рік поспіль ми святкуємо День Незалежності в умовах повномасштабної війни. Сьогодні, як і століття тому, гартується свобода нашого народу — в любові до країни, єдності, протистоянні ворогу. Про одвічну боротьбу та безмежну любов українські поети написали безліч рядків. І хоч деякі з них творились десятиліття тому, здається, що вони про сьогодення. Зібрали до Дня Незалежності вірші про Україну від класиків та сучасних поетів.

Боротьба і прагнення волі — крізь віки

Олександр Олесь

Його життя можна розділити на дві частини. В Україні — з оспівуванням вільного народу та зародження незалежності. Та в еміграції, де вірші поета були повні почуття згасання в чужій країні. І хоч більшість поезій Олександра Олеся ми відкрили вже за часів незалежності, вона продовжує торкатися сердець.

***

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Василь Стус

Стус був лідером, борцем та вірним сином своєї країни. Попри заборону поширював українську мову та культуру, захищав політичних в’язнів. І навіть у таборах та на засланні продовжував писати поезію, що закликала боротися за волю України.

***

Ярій, душе. Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України.

А ти шукай — червону тінь калини

На чорних водах — тінь її шукай,

Де жменька нас. Малесенька шопта

Лише для молитов і сподівання.

Усім нам смерть судилася зарання,

Бо калинова кров — така ж крута,

Вона така ж терпка, як в наших жилах.

У сивій завірюсі голосінь

Ці грона болю, що падуть в глибінь,

Безсмертною бідою окошились.

Ірина Мулярчук

Ірина — молода поетеса, переможниця міжнародного літературно-мистецького конкурсу «Для тебе, Україно!». Зараз 30-річна поетеса пише про війну та біль кожного українця в ній.

***

Вдих

І настав той час

Коли сказав один:

«Слава Україні!»

Видих

І мільйони відповідають:

«Героям Слава!»

Ти дихаєш так

Що чують в кожному кутку планети

Що заздрять навіть ті

Які називали себе вільними

Микола Вінграновський

Творчий шлях Вінграновський розпочав як кінорежисер, був учнем Довженка. Писати почав трішки пізніше, і вдало поєднував ці дві свої пристрасті. Збірки видавав попри труднощі — радянські цензори перечитували кожен рядок. Проте витіснити з поезії сильну енергію особистості та гармонію громадянського й інтимного не вдалося.

***

Коли свою Вітчизну

Я називаю суцвіттям дерев —

Вона простяга мені свої руки

І шумування земного вітру,

Бо найгарніше у світі —

Дерева.

Грицько Чубай

«Гетьман втраченого покоління» — як його назвав Винничук, Грицько Чубай був представником андеграундного мистецтва свого часу. Вищу освіту здобути не вдалося — через упереджене ставлення поета відрахували з університету. Та попри це він самотужки вивчив сім мов і займався перекладами. Безліч віршів Грицька Чубая поклав на музику його син Тарас — лідер гурту «Плач Єремії».

***

Ти синім небом дивишся на мене,

Щоб я, бува, душею не зачах.

В моїх ночах — тополь свічки зелені,

В моїх ночах, в задуманих очах.

В моєму щасті твого щастя зливи,

В моїй крові пожар твоїх калин.

З твоїх давнин на плечах вітер сивий,

Гіркий, печальний вітер, мов полин.

За мною ходять твого горя тіні,

Лицем до твого сонця я встаю.

В твоїм сумлінні — і моє сумління

По проводі життя передаю.

З твоїх знамен несу червоне кредо.

Впаду як треба. Тільки ти — іди.

…Дивлюсь вперед. І бачу попереду,

Себе з тобою бачу назавжди.

Захоплення вічною красою

Ліна Костенко

Витончена і водночас неймовірно міцна дочка українського народу ніколи не давалася до рук влади. Вона вважала, що краще не показувати свою поезію нікому, ніж погоджуватися на цензуру. Костенко бунтувала проти «стандартів» творчості та сміливо протестувала проти арештів української інтелігенції у 1960-х. Ліна Василівна залишається нашим світилом у світі поезії. Як і раніше, вона ніжно описує Україну і водночас так гучно заявляє про її стійкість.

***

Я прощаюся з рідним краєм

у мовчанні, в побожній тиші…

Вечір сонце пшеничне розкраяв

і окраєць над полем залишив.

Сонце, сонце, освітлюй тіні!

Не заходь, почекай хвилину!

Я ще раз у твоєму промінні озирнусь

на свою батьківщину.

Петро Осадчук

«Вище України тільки небо» — так говорив про нашу державу поет та громадський діяч Петро Осадчук. Він був автором 30 поетичних збірок та одним з укладачів програми Народного Руху України. Тож творчість і тверда громадянська позиція завжди стояли поруч у житті Осадчука.