Всеволода Нестайка, автора “Тореадорів з Васюківки”, називають основоположником українського дитячого детективу. Попри пафосні звання, письменник у житті був веселим, щирим і душею компанії.
Поет та видавець Іван Малкович називає Нестайка “патріархом української дитячої літератури”. Його “Тереодори з Васюківки” стали першим романом-бестселлером української літератури, додає він.
“Це українізувало простір дитячої літератури. Тому що вона (книга – Ред.) доходила як до киянина, так і до волиняка, мешканця Карпатських гір, мешканця Донецька і Луганська. Усі читали, листи з усієї України надходили”, – розповідає Малкович.
Ми зібрали п’ять маловідомих фактів з життям Всеволода Нестайка.
З роду січових стрільців
Всеволод Нестайко народився у Бердичеві 30 січня 1930 року.
У матеріалах про життя Всеволода Нестайка згадується одна сімейна легенда. Мати Нестайка Марія Довганюк народила Всеволода у перерві між читанням Ремарка.
Акушер сказав: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!”. Письменник жартував: “Так що я, можна сказати, народився між рядками”.
- Олег Чаклун: “Коли пишеш дитячі книжки, сам стаєш дитиною”
- Діана Мельникова: у шкільній програмі бракує позитивних історій
Дід і прадід письменника були греко-католицькими священиками. Батько – січовим стрільцем, розстріляним енкаведистами у 1933 році.
“Мати взяла мене й мою сестру, і ми переїхали в Київ, на вулицю Жилянську, 120, до материної рідної сестри Віри Іванівни. Так я став киянином і відтоді нікуди не виїжджав, навіть окупацію провів у Києві”, – згадував Всеволод Нестайко.
Улюбленим районом міста усе життя вважав Печерськ.
“Шпінгалет” у дитинстві
Нестайко згадував, що у дитинстві був “худенький і маленький”, чи не найменший з усіх першокласників. Саме тому страшенно хотів якнайшвидше вирости.
“За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло”, – згадує Нестайко.
Той самий однокласник Вася розповів йому, що від дощу все росте. І Нестайко довго простоював під дощем, а мама дивувалася, чого в нього постійний нежить.
“А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником”, – згадує він.
“Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні”, – додає Всеволод Нестайко.
На волосину від смерті
Життя Всеволода Нестайка двічі могло раптово обірватися.
Як згадує Ірина Бойко, головний редактор Національного видавництва дитячої літератури “Веселка”, це було під час Другої світової війни.
“Одного разу, коли на нього було наведено дуло автомата німецького солдата, а він в бур’янах щось робив. А вдруге, коли поруч вибухнув снаряд”, – розповіла вона.
- “Лошатко іржить”: як дитячі книжки загрожують грамотності
Заборонений фільм
За книгою “Тореадори з Васюківки” зняли фільм, але його не побачиш на телеекрані.
Всеволод Нестайко написав оповідання у 1963 році, а у 1965 режисер Корнелій Зелікін екранізував його на Харківській кіностудії.
Фільм “Тореадори з Васюківки” у 1968 році отримав Гран-прі на Мюнхенському міжнародному фестивалі телефільмів для дітей та юнацтва. А в 1969 році цей же телефільм здобув головну премію на такому ж фестивалі у місті Олександрія в Австралії.
Проте нагороди не допомогли телефільму.
Його заборонила радянська влада і зняла з показу – “за викривлений показ радянської піонерії”, розповідав Нестайко.
“Тому що, мовляв, мої піонери Ява та Павлуша недостатньо “піонерські” і взагалі нетипові для радянської країни діти – і одяг у них забруднений, і дисципліну зривають, і взагалі недостатньо позитивні”, – казав письменник в одному з інтерв’ю.
Вигадка VS Реальність
Сюжети для своїх творів Всеволод Нестайко брав зі свого дитинства.
“Рижий їжачок” – так дражнили в дитинстві самого письменника, тому що він був рудим. Це дитяче прізвисько він зберіг у книжці “Чарівні окуляри”.
У книгах Нестайка є чимало автобіографічного, зокрема, в “Тореадорах”.
“Дійсно, я їздив на полювання на плавні на річку Удай і там вночі біля вогнища познайомився з дуже цікавим хлопчиком Явою Ренем та дізнався про його діда Вараву. Багато київських епізодів пов’язані з моїми особистими враженнями від міста, адже я – киянин”, – згадував письменник.
Але більше про пригоди двох друзів у книзі нафантазовано. Зокрема, в одному зі своїх інтерв’ю письменник зізнавався, що село Васюківка, де жили герої книги, вигадане. Хоча на карті України можна знайти два села з назвою Васюківка.
Всеволод Нестайко помер 16 серпня 2014 року.
Источник: www.bbc.com
