Перезарахування оцінок для українських учнів, що навчаються за кордоном — тема недосліджена й контроверсійна. Історії, які ми почули з вуст учителів та батьків, різняться докорінно. Деякі — надихають, інші — демотивують. Є чимало шкіл в Україні, де не визнають закордонні оцінки. А є й такі приватні та державні школи, які успішно користуються алгоритмом перезарахування. МОН не дає школам чітких інструкцій з цього питання. А освітній омбудсмен Сергій Горбачов зауважує: єдиного підходу немає, заклади ухвалюють рішення на педрадах на рівні кожної школи. Як це відбувається на практиці? «Освіторія» зібрала різні історії: тут досвід батьків та вчителів.
Досвід учителів
Олександр Черкас,
учитель української мови та літератури СЗШ № 93 м. Києва, Дніпровської гімназії № 37, українського онлайн-закладу «School to go»
Із 35 учнів та учениць із мого класу семеро переїхали за кордон, і батьки одразу влаштували їх до місцевих шкіл. Навесні 2022 року ще ніхто не встиг перевести дітей на інші форми навчання, які доступні зараз — як то сімейна чи екстернат. Але закордонні навчальні заклади (Szkoła podstawowa № 234 im. Juliana Tuwima (Варшава), Перша українська школа (м. Краків), Центральна школа шкільної та спортивної спілки (м. Дрейборн), загальноосвітня школа Ха-Цолемім 3 (м. Ашдод), школа Святої Родіни Герценова (м. Братислава) та інші) надавали виписку оцінок і предмети, які збігаються у навчальних програмах: математика, фізика, хімія тощо. Вони перезараховувались автоматично в українській державній школі. Найвищий бал не ставили, — переважно «достатній» та «високий» рівні. Щодо предметів українська мова та література, історія України — діти складали підсумкові онлайн-тести.
Влітку більшість дітей, які навчались за кордоном, обрали в Україні екстернатну форму навчання. Менша частина перейшла на сімейну форму. Коли діти мали вільні години/дні — підключались до нас на дистанційні уроки. Але тільки на ті, які не повторюються в програмі, щоб не подвоювати навантаження.
Ще на початку семестру ми надали індивідуальну освітню програму для дітей, а ще рекомендували підсилювати навчання уроками з Всеукраїнської школи онлайн. І вже у грудні 2022 року ті учні, які обрали сімейну форму навчання в Україні, пройшли семестрове оцінювання з української мови та літератури, історії України. Формат — комплексний онлайн-тест на 40 хвилин на платформі Classtime чи подібних. Тест готує вчитель, залучаючи питання з усіх «семестрових тем». А оцінки з предметів, які перетинаються в програмах обох шкіл, перезараховують.
Окремо хочу поділитись досвідом викладання у закордонній онлайн-школі «School to go» у Братиславі. Там ми надаємо виписки з оцінками, які учні передають в українські державні школи Києва, Херсонської, Запорізької, Луганської, Донецької, Дніпропетровської та інших областей (у тому числі на тимчасово окуповані території). Досі проблем із перезарахуванням оцінок не виникало, адже навчання в нашій школі відбувається за програмами МОН України.
Натомість є проблеми з перевантаженням і вигоранням дітей, які аж занадто відповідальні та намагаються максимально викладатись і у школі за кордоном, і в українській. Одна з моїх учениць поставила за мету бути присутньою чи не на всіх онлайн-заняттях в Україні та паралельно відвідувала німецьку школу. Одного дня вона просто втратила свідомість. Тож у дорослих має бути розуміння: оцінки не настільки важливі, як фізичне та ментальне здоров’я дітей. Тож на мою думку, на час відсутності дітей-переселенців в українських школах варто було б відмовитись від традиційного оцінювання. Найкраще підійшло б формувальне оцінювання або формат «зараховано»/»не зараховано». Головне — не втратити зв’язок із українською школою і зберегти мотивацію дитини вивчати предмети, яких немає в закордонних школах: мова, література, історія.
Раз на тиждень ми практикуємо разом з учнями спільну зустріч класу — незалежно від того, хто в якому куточку світу перебуває. За цю годину онлайн-чаювання ми обмінюємося новинами, тепло спілкуємося, жартуємо.
Українсько-польський досвід
Ірина Фомицька,
асистент учителя в школі № 22 імені Юліуша Словацького, Польща (Катовіце)
У Польщі я працюю з дітьми з 1–11 класів, і мала нагоду тісно спілкуватися з їхніми батьками щодо перезарахування навчальних досягнень для учнів-переселенців в українських школах. Досвід кожної родини відрізняється. Але є дещо спільне: немає чіткого розуміння цих процесів, немає готових покрокових алгоритмів від українського МОН.
Мама моєї першої учениці-шестикласниці Руслани зі Львівщини перевела дитину на домашнє навчання ще під час пандемії в Україні, і після виїзду за кордон під час війни вони продовжують навчатися в такому ж форматі. Дівчина виконує домашні завдання, контрольні та іспити наприкінці семестру. Тож проблем із переведенням до наступного класу в такому випадку не виникне.
Чотирикласник Дмитро навчається паралельно в польській (очно) та українській школах, — отримує від учителів завдання додому, виконує самостійні та контрольні роботи і надсилає все на перевірку. Перезарахування оцінок не відбувається, адже учню виставлятимуть оцінки за результатами його робіт протягом семестру. Цікаво, що такий формат навчання ідентичний індивідуальному, але жодних заяв про переведення на іншу форму мама учня не писала.
Мама семикласника Артура зі Львівщини розповіла, що їхня школа погодилась перезараховувати оцінки із польської школи. Але є проблема з вивченням предметів, не представлених у Польщі — українська мова та література, історія України. За всі місяці навчання хлопець не отримує навчальних матеріалів, не пише підсумкових контрольних. Тож як вирішиться питання із цими предметами в кінці семестру в родині Артура поки що не розуміють.
Досвід мам, чиї діти зараз навчаються за кордоном
Анна Пашкова
Перевела доньок у приватні онлайн-школи, які роблять перезарахування оцінок
У школах України зараз немає жодних інструкцій щодо перезарахування навчальних досягнень українських учнів, які навчаються за кордоном через війну. І через це ми, батьки, охоплені відчуттям невизначеності й плутанини. Програми шкіл в Україні та за кордоном суттєво відрізняються. Та й дітей найчастіше допускають до навчання, «відмінусувавши» один клас — наприклад, якщо дитина навчалась у 10 класі, в Німеччині її зарахують у 9-й. Як розумієте, в такому випадку про перезарахування оцінок не йдеться.
Особисто я вважаю, що перезарахування оцінок — єдиний адекватний шлях для українських учнів. Нехай вони бездоганно не вивчать логарифми, але і не втратять зв’язок та мотивацію до навчання в рідній українській школі.
Отже, ми з доньками переїхали до Німеччини. Одна навчається в 6 класі, інша — в 11 класі. Повноцінно атестуватися тут мої учениці не зможуть — ще не вивчили мову на достатньому рівні. Але для мене надзвичайно важливо, щоб донька-випускниця отримала атестат про загальну середню освіту в Україні цьогоріч. Саме тому я заглибилась у пошуки та все ж віднайшла дві приватні школи, які роблять перезарахування оцінок. Одразу скажу, таких навчальних закладів зараз обмаль! Але вони пропонують навчальні пакети «Я з України». Тож зараз старша донька на екстернаті у дистанційній школі вивчає лише предмети українського циклу: мова, література, історія та кілька інших за бажанням, — ми обрали математику. А молодшій доньці більше «заходять» онлайн-уроки — для неї я обрала іншу дистанційну школу. Є певні дні, коли школа проводить інтенсиви наживо — 8 уроків на день, зазвичай у вихідний.
До слова, перші 2 роки учнів у німецьких школах не оцінюють саме через мовний бар’єр. Я чимало спілкувалась із місцевими вчителями на цю тему, і домовилась про те, що ми формуємо список предметів, які ми спробуємо здавати в німецькій школі та отримувати повноцінну атестацію. Це англійська мова, математика, хімія, біологія та географія, музика, фізкультура, малювання. За згодою й підтримкою викладачів моїм донькам даватимуть більше тестів, щоб діти разом із перекладачем пришвидшили інтеграційні навички в німецьку освітню систему та навчались практично на одному й тому ж рівні, що й німецькі діти. Потім ми передамо атестаційні бали в українську школу, де нам перезарахують цілу низку предметів.
Ще одна проблема — в Україні та за кордоном навчальний рік завершується в різні місяці. В Німеччині він триває до середини липня. А кінець першого семестру тут — у кінці січня, коли у нас вже давно закрили табелі й почалась нова чверть. Так само буде навесні.
Оксана Кузіна: записує відео уроків з української школи для сина
Мої діти (3 і 7 клас) ходять до шведської школи. Одночасно навчаються онлайн в українській школі. Ввечері дивляться записи уроків та виконують домашні завдання. Про перезарахування оцінок, на жаль, поки що не йшлося. Тим паче, що місцева школа дає дітям програму на рівні 1-го та 6-го класу, а не на рівні 3-го та 7-го.
Бачу, що дітям важко і фізично, і морально тягнути дві школи. Прикро, що деякі українські вчителів не враховують обставини та відмовляються давати навіть маленьку відстрочку на виконання завдань. Якщо не здав контрольну до встановленого часу, — то роботу не зарахують. Це при тому, що син до війни був одним із найкращих учнів у класі. А класний керівник на початку війни навіть не дозволяла записувати уроки для сина. Довелося звернутися до керівництва школи із цим питанням.
Анна Лихацька: радіє, що сімейна форма навчання відбувається ефективно і дружньо
Моя донька навчається у німецькій школі. Навчальні досягнення доньці не перезараховують. По-перше, в Україні вона у 9-му класі, а в Німеччині у 8-му.
По-друге, програми відрізняються кардинально. Я це усвідомлювала з самого початку, тож ілюзій не було. Дуже радію з того, що моїй родині пощастило знайти школу, де сімейне навчання проходить «як пісня». Тому мене не дуже засмучує, що треба здавати всі предмети в українській школі. У нас це все відбувається легко і ефективно: вчителі з великим розумінням ставляться до того, що донька вчиться у двох школах. Часто чую від українських вчителів: «Нехай вона відпочине», «Не перенавантажуйте дитину». Приємно, що нашу ситуацію розуміють і йдуть назустріч.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media
